Селяни Ужгородщини "отоварюються" і в обласному центрі Закарпаття

—  Юрію Івановичу, кількома словами, будь ласка, про вашу структуру...
—  У складі Ужгородської райспоживспілки — 52 підприємства торгівлі і 9 — громадського харчування. Маємо 5 споживчих товариств, рембуд-дільницю, промкомбінат і пекарню, яка діє на підприємницьких засадах. У них працює понад двісті осіб.
—  Ваш район «тулиться» до обласного центру. Чого в цьому більше — позитиву чи негативу?
—  Як подивитися... З одного боку добре: облспоживспілка близько, на різні заходи не треба їхати так далеко, як, скажімо, рахівчанам чи міжгірцям. Уже на цьому маємо економію пального...
З іншого боку, Ужгород відтягує від нас потенційних покупців у селах. Жителі приміських населених пунктів часто їдуть за покупками в обласний центр. Чого гріха таїти, там і вибір товарів ширший, і в ціні часом виграти можна. Особливо активно користуються цим пенсіонери, які, до того ж, мають вільний час і безплатний проїзд. Так що Ужгород — наш великий конкурент, який змушує підтягуватися, триматися у формі, тобто й далі поліпшувати обслуговування сільського населення Ужгородщини.
—  А як із кадрами? Чи йде до вас молодь?
—  Колектив наш переважно жіночий, на різних посадах працюють 152 представниці слабкої статі. 18 чоловік —з вищою освітою, 74—3 середньою спеціальною. А щодо молоді... У нас трудиться близько півсотні юнаків та дівчат. У Сюртівському СТ створена молодіжна організація. Трьох молодих працівників цьогоріч направляємо на навчання у Мукачівський кооперативно-фінансовий технікум.
Утім, сказати, що молодь буквально у чергах стоїть, щоб працювати у нас, не можна: наші зарплати терплять лише справжні патріоти споживчої кооперації, які тримаються в системі переважно на ентузіазмі.
—   Як виглядаєте на фоні інших райспоживспілок області?

— За загальним товарооборотом посідаємо четверте місце у системі облспоживспілки, а за товарообігом на одне підприємство ми серед перших. Торішній товарооборот становить 11 млн. 120 тис. гривень, приріст — 778 тис. гривень. Непогану ситуацію маємо і в 2008-му: за перше півріччя товарооборот перевищив 6 млн. гривень (приріст — близько 500 тис. порівняно з аналогічним періодом минулого року).
—  Юрію Івановичу, який стан справ у вашій виробничій сфері? Наприклад, у випіканні хлібобулочних виробів...
—  Ситуація тут непроста: дається взнаки конкуренція з міськими виробниками. Вони розвозять хліб по селах, торгують ним просто з машин, порушуючи всі санітарні норми, а нам збивають виторг. Тим не менше, торік ми виробили 368 тонн хлібобулочних виробів, а за шість місяців цього року — 173 тонни.
Донедавна, скажімо, наша пекарня в Середньому була збитковою, але після того, як ми здали її в оренду на засадах підприємництва, вона стала прибутковою. Словом, у ринкових умовах мають значення і форми виробничих стосунків.

—  А як із заготівлями?..
— Займаємося цим тільки для продажу лишків сільськогосподарської продукції через наші магазини. Ми могли б забезпечувати всі закриті, установи, але заваджають тендери:
за участь у них треба платити, а у нас на це коштів немає. Тому й не беремо участі у тендерах...
—  А як щодо модернізації закладів торгівлі, їх ремонту і реконструкції?
— Не так давно здали відремонтований магазин у селі Сюрте, у який вклали 200 тисяч гривень. Незабаром відкриваємо оновлене кафе у Великій Доброні, до кінця року — кафе і магазин госптоварів у Сюрте. Триває реконструкція магазинів у Часлівцях, Нижньому Солотвині. Цьогоріч на реконструкцію і переоснащення закладів плануємо витратити 202 тисячі гривень.
—  Хто, по-вашому, вносить найбільший вклад у здобутки Ужгородської райспоживспілки? Кого відзначили б?
— Гідних відзначення у нас чимало, та я назву лише кількох: голова правління Сюртівського СТ Іван Штилиха, завідуюча міні-маркетом Моніка Койса, голова Ужгородського СТ Ольга Бокота, завідувачка магазину в Оноківцях Ірина Щур, зав. магазином у Холмцях Марія Гоца, зав. маркетом у Середньому Ганна Козьма, зав. магазином у Великій Доброні Марія Гейці та інші.
—  Юрію Івановичу, якби виникла сприятлива ситуація, то що б ви змінили, приміром, у стосунках держави та споживчої кооперації?

— Насамперед прирівняв би кооператорів до приватних підприємців. Держава регулюює ціни на 15 видів товарів, але найбільше дістається кооператорам, оскільки ми працюємо прозоро, без приховування прибутків. Відчуваємо й дуже високий податковий тиск — торік сплачено 1740 тис. гривень податків (навантаження на одного працівника становить 8,5 тис. грн.). Добре було б, якби всі в нас платили податки справно. Зменшення податків дозволило б збільшити ремонти в сільських магазинах. Або взяти заготівлі... Щоб прийняти продукцію у селянина, мусимо попросити у нього купу документів — довідку з сільради, що доставлені овочі та фрукти не крадені, паспорт, ідентифікаційний код... Звісно, селянин за таких обставин краще піде на базар і без проблем збуде там свій товар. А ще б я підвищив зарплати працівникам споживчої кооперації. Вони того варті. Спасибі за розмову.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати