Таке ставлення до культурної архітектурної спадщини вже давно турбує небайдужих ужгородців, істориків, архітекторів, мистецтвознавців. Кілька років тому вони створили громадський комітет охорони історико- культурної спадщини Закарпаття, який очолив методист відділу охорони культурної спадщини при управлінні культури ОДА Іван ДЕМКО. Та, на жаль, поки що зусилля комітету є безрезультатними. Всі звернення громадської організації', до якої входить близько двох десятків відомих та авторитетних у місті істориків, культурологів, мистецтвознавців, наразі залишають байдужими як міську владу на чолі з «народним» мером С.Ратушняком, так і правоохоронні органи - останні донедавна практично ігнорували той факт, що в місті руйнуються будинки, які мають історичну та архітектурну цінність.
От і на площі Петефі, 26 якісь забудовники вигадали звести третій поверх над старим будинком, безнадійно спотворивши його первозданний вигляд. Іван Юрійович навіть не хоче вже говорити про стан історичної спадщини Ужгорода - мовляв, навіщо сто разів повторювати всім очевидні речі, якщо на це ніхто не реагує? За його словами, третій поверх у старому будинку будували без відома відділу охорони культурної спадщини. «Напевно, дозвіл давав архітектор Ужгорода, міське управління майном, - припускає він. - От їх і треба питати, чим вони керувалися, даючи «добро» на будівництво».
«Якщо архітектор хоче внести в історичний ареал якусь нову будову, то це повинно робитися по спе¬ціальному завданню науковими працівниками, архітектурними спеціалістами, істориками. Пи¬шеться архітектурно-історична довідка і робиться окремий архітектурний план, який проходить таку ж стадію затвердження, як і генплан міста. І лише тоді вносяться зміни до генплану. У такому випадку це вмотивовано», - пояснює Іван Демко. За такою схемою відбувається забудова в історичних при¬міщеннях в інших містах. Зайве говорити, що в Ужгороді ніхто себе такими речами не утрудняє. «Якщо ми руйнуємо всі історичні місця Ужгорода - площу Корятовича, вулицю Капітульну, площу Петефі і так далі, то чого ми прагнемо? На генделики будуть туристи дивитися чи на еклектичні надбудови? Звісно, люди, які нині перебувають при владі, колись підуть, але результати свого нездалого господарювання залишать ужгородцям, - ось де трагедія», - пан Іван не приховує емоцій, коли мова йде про стан міської архітектури.
Варто сказати, що цьогоріч міська про¬куратура нарешті зайнялася розслідуванням земельних оборудок та незаконних забудов, зокрема перебудовою старих будівель, що мають історичну та архітектурну цінність. Однак зважаючи, що будівництво у старій частині Ужгорода лише розгортається, роботи у правоохоронців буде ще багато.
«У центральній частині Ужгорода нещодавно розпочалося проектування об'єкта нового типу - багатофункціонального ком¬плексу. Зараз бізнес-структури активно скуповують квартири на площах Ш. Петефі, Поштовій і Театральній. Центральний район міста все більше перетворюється в адміністративний і торговий центр», - відзначала в 2007 році в інтерв'ю журналу «Будівництво та реконструкція» тодішній головний архітектор міста Олена Стрічик. Питання, чи потрібно ужгородцям перетворення Корзо, площі Корятовича чи Театральної на «закарпатську Волл-стрит» - риторичне. Однак думки громадян міська влада й не збирається питати. Про що говорити, коли мерія абсолютно глуха до прохань докторів наук, професорів.
Звичайно, врі міста змінюються, стають сучаснішими, новий час потребує нових умов, однак варто водночас зберегти спадщину предків. Батьки ужгородців залишили в пам'ять про себе чудові зразки архітектурного мистецтва, нинішнє покоління, з потурання чиновників з Поштової, залишить нащадкам монстрів із металу та скла.
npocmip 2008-07-06 / 23:19:00
Перефразовуючи відомий вислів , можно сказати таке : старим Ужгород став давно , Ужгород швидко старіє в наші часи , але не зважаючи на всі старання мерії сучасного Ужгорода місто буде рости , мужніти , ставати кращим та привабливим розвиватися в подальших роках без сучасної мерії...