На Закарпатті лікар із Вінниці навчилася їздити на коні

Подорожі - пристрасть головного лікаря. Якщо випадає нагода кудись поїхати, не беручи відпустки, сім'я Антонець обов'язково це робить. Тростянецький, Барський, Могилів-Подільський, Мурованокуриловецький райони особливо до душі Тетяні Іванівні.
Через п'ять днів уже захотілось до цивілізації, але враження від подорожі залишились до цих пір. І передусім від спілкування з місцевим населенням.
- Люди там далекі від нашого рівня життя, але в них своя філософія і це цікаво, а діти - то взагалі диво. Я зустріла одного хлопчика, він із батьком продавав трави. Розговорившись, я його запитала: "Чи є у тебе мрія?" Я ж знаю, про що мріють наші діти: новий телефон, комп'ютер. А він каже: "Так, є, аж дві: щоб корова здохла і школа згоріла". Я була вражена. Ця дитина влітку корову пасе, а зимою в заметілі мусить за вісім кілометрів до школи ходити, от і мріє позбутися "незручностей".
Там же, у Закарпатті, головний лікар навчилася їздити на коні. Щодня жінка давала собі установку, що об'їде навколо озера.
- Чоловік тоді сказав, що це альтернативний вид транспорту для головного лікаря, - сміється Тетяна Іванівна. - А я кажу: "Нічого-нічого, коли поламається весь наш транспорт, я коняку куплю та й буду їздити на роботу".
Розмова з квітами
- Мені здається, що моя робота не завершується ніколи, - сміється у кріслі робочого кабінету головний лікар обласної дитячої клінічної лікарні Тетяна Антонець. - Навіть коли я приходжу додому і займаюсь чимось іншим, я планую свій наступний день.
Та все ж вільні хвилини бувають, і тоді Тетяна Іванівна віддається своїм захопленням. І найперше з них - це квіти: їм улітку належить практично весь вільний час.
- Люди вирощують урожаї, а в мене більша частина городу засаджена квітами, - розповідає Тетяна Іванівна. - Я настільки їх люблю, що практично з кожною квіткою розмовляю. Для людей, щоб сказали, що гарна садиба, я саджу троянди, а для себе, для душі - чорнобривці, ромашки, айстри, півонії, волошки та дзвіночки. У мене одинадцять сортів тільки ірисів, різної висоти і різного кольору.
Кожну клумбу Тетяна Антонець оформляє сама, вони в неї йдуть по періодах цвітіння. Найперша - весняна клумба з живучою, очитком, софілією.
Наступна - клумба травня з гіацинтами, нарцисами і тюльпанами. Останніх у Тетяни Іванівни близько тринадцяти сортів, причому деякі - прямо з Голландії.
А найбільше буяння квітів припадає на літо.
- Тоді цвітуть ромашки, а в мене є червоні, жовті, фіолетові з жовтою серединкою. Ну і, звичайно, наші чорнобривці, кожна доріжка в мене засаджена ними.
Передалась любов до квітів Тетяні Іванівні від мами, яка кохалась у жоржинах. За словами головного лікаря, ними в матері була засаджена більша частина городу - близько двох соток із трьох із половиною.
- Жоржин у мами було сортів сорок. Одні лише назви чого варті - "Первая любовь", "Анна Каренина", "Лев Толстой", "Ватутін", "Пионерский галстук".
Ідеї із сауни
Інше захоплення Тетяни Антонець припадає на осінньо-зимовий період. Щовихідних, починаючи з вересня й аж до травня, Тетяна Іванівна ходить у сауну. Але тільки з тими людьми, з якими їй комфортно. Це колега з роботи, подруга та дочка.
- Очищується не тільки тіло, а й душа, думки, - розповідає головний лікар. - Я в сауні використовую різні трави, ароматичні масла, віник. І чомусь саме в цей період, у сауні, в мене з'являються ідеї, які я потім втілюю на роботі.
Сльози над "Молодою гвардією"
Книги в житті Тетяни Іванівни теж відіграють вагому роль. Котрісь повертають у дитинство, в інших головний лікар шукає відповіді на запитання.
- Я читаю багато, але все частіше повертаюся до класики. Якщо років десять тому читала різні бестселери, то тепер мало що з того згадаю. А десь рік-півтора тому відкрила Чернишевського "Что делать". Та відповіді на наше українське "Кто виноват?" и "Что делать?" я так і не знайшла. Подобається Бунін "В тени ветвистых аллей". Коли подивилась екранізацію "Майстра і Маргарити", вирішила перечитати роман. Мені здалось, що Воланда у фільмі спотворили, у книзі він не такий. Із радянських творів люблю "А зори здесь тихие", скільки разів читаю, стільки і плачу. Так само і над "Молодою гвардією" Фадєєва.
Із українських авторів Тетяні Антонець до душі Ліна Костенко, Ганна Чубач. Сподобалась збірка Миколи Костіва "Раздумья", подарована автором та "Спокуса" вінницької поетеси Любов Добрянської.
А такого дня, щоб головний лікар лягала спати і не подивилась новин усіх центральних телеканалів практично не буває.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати