Два теплі промені у долонях закарпатського Студеного

На велику радість жителів села у греко-католицькому Святомиколаївському храмі уперше задзвонили унікальні електронні дзвони. Після урочистої літургії в честь Олексія Печори та Йосипа Вайди, які внесли пожертвування на їх придбання, звучало сповнене щирої вдячності «Многая літ».
Того ж дня у В.Студеному на свою першу зустріч зібрались колишні учні місцевої восьмирічки випуску1962 року.
У кожного з них, як сказав Кобзар: « і своя доля і свій шлях широкий». Та є і спільне. Те, що єднає душі і почуття. Це: отчий дім, рідна школа, дорогі серцю вчителі....
Зворушливо бачити за партами дещо зніяковілих, поважних, осріблених сивиною людей: голову обласної ради Михайла Кічковського, директора Нижньостуденівської восьмирічки Федора Косюча, полковника Василя Кополовця із Мінська, директора Берегівського територіального центру по обслуговуванню пенсіонерів, дітей-сиріт та одиноких непрацездатних громадян Василя Катрана, жителів Верхнього Студеного Марії Савчур, Єви Савчур, Михайла Штеленя, сестер Анну і Гафію Кондрич… Колишній класний керівник Степан Федорович Мандзюк, який проживає нині в Ужгороді, із задоволенням прийняв запрошення і приїхав на цю приємну подію. Бо ж роки вчителювання у с. В. Студеному це – і його молодість.
На переконання колишніх випускників, жителів села зустріч відбулась «на відмінно». Адже вона подарувала людям радість зустрічі з шкільною юністю, зблизила різні покоління односельців і, головне, засвідчила, що село спрямоване у майбутнє. Майбутнє, де живуть не хлібом єдиним, але і тими духовними цінностями, які беруть свої витоки тільки на отчій землі.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати