Жителі Яноші проти будівництва у своєму селі сміттєпереробного заводу

Є, мовляв, на цей рахунок рішення сесії сільських депутатів від листопада 2007 року про виділення під згадуваний об’єкт 30 га землі, є і відповідного змісту чотиристороння угода між Яношівською сільською, Берегівськими міською і районною радами та угорсько-українським спільним ТОВ «Берег-Вертикаль», яке здійснює на Берегівщині збір побутових відходів.
Та в селі знайшлися люди, яких ця звістка стривожила. Чому? А через те, що землі під сміттєпереробний завод виділили в урочищі Чорий Мочар, яке ще в 60-х роках минулого століття було суціль оповито дренажною системою, а стоки з неї у випадках «великої води» навпростець потрапляють у річку Латорицю. Більше того, під Яношами простягається відоме Берегівське родовище термальних хлоридних вод, якого за жодних обставин, навіть шляхетної нібито боротьби зі сміттям, не можна забруднювати – це ж бо рекреаційний ресурс усього Закарпаття і навіть України.
Як розповідає юрист за фахом і активіст громадської організації «Чистий Берег» Йосип Торпаі, в Яношах відбулися вже два сільських віче. На останньому прийнято рішення про проведення в населених пунктах сільради місцевого референдуму, створено ініціативну групу, подано з цього приводу всі необхідні документи до сільської ради. Чекають на відповідь. Однак і досі не діждалися на свій запит копій рішення сільради та чотиристоронньої угоди, про які йшлося вище, від голови села Марти Барта. Тому мають всі підстави вважати, що ні керівництво їхнього рідного села, ні районне не зацікавлені в тому, щоб дослухатися позиції жителів Яношів.
Багатостраждальна Берегівщина, отже, знову зіткнулася з імовірною екологічною проблемою, так і знайшовши вирішення довгограючим «преміксовій» та мужіївсько-«золотій». Як і у випадку з «преміксами», представники «Чистого Берега» вважають, що нову проблему знову створює Іштван Гайдош – нині Берегівський міський голова, якому за посадою належить якомога швидше закрити давно переповнений міський полігон відходів.
На сільському сході 13 квітня Іштван Гайдош заявив селянам ультиматум явно шантажуючого змісту: якщо учасники зборів приймуть рішення про проведення референдуму, то підготовка до нього триватиме 3-6 місяців, і це означає, що впродовж цього часу із села Яноші комунальні відходи на діюче сміттєзвалище у Берегові вивозитися не будуть.
Оригінально, не сказати б інакше, поставився до турбот яношівців і голова районної ради Бейло Чізмар: це (тобто будівництво сміттєпереробного заводу – авт.) є державним інтересом, і тому його не цікавить думка двох з гаком тисяч мешканців Яношів.
Зауважу: на згадуваних зборах зареєструвалося понад 400 селян, але в приміщенні, де вони проводилися, людей було більше 600. І владного шантажу яношівці не злякалися, задавали управлінцям обґрунтовані і справедливі запитання. Зокрема, ще один представник «Чистого Берега», екологічний журналіст Олег Супруненко висловив сумнів у тому, що оприлюднені головою Яношівської сільради в місцевій пресі цифри щодо рівня в 99% переробки відходів на майбутньому комплексі, а також можливість отримання гранту від Європейського Союзу на його будівництво у розмірі 200 мільйонів євро, є реальними. Показово, що згодом чиновники зменшили свої претензії до ЄС до скромних двох мільйонів.
В громадських кулуарах Берегівщини все частіше мовиться про появу у районі сміттєвої мафії, яка, за багатьма ознаками, має намір повести нечисту справу таким чином, щоб на Закарпаття звозити відходи і з країн того ж Євросоюзу, близького до нас. І людям, що стоять за цим, байдуже, що в області вже розроблена і схвалена на період до 2032 року Концепція комплексної системи поводження з побутовими відходами для Закарпатського регіону, яка передбачає, що у підсумку в краї функціонуватимуть усього чотири потужні регіональні полігони для поховання сміття – Ужгородський, Мукачівський, Виноградівський і Тячівський. І площа кожного з них не повинна перевищувати 30 га. На ці полігони, після попереднього сортування сміття на так званих перевантажувальних станціях, одна з яких запланована і в Берегові, у майбутньому звозитимуть рештки відходів, що не підлягають переробці. За Концепцією, яку нещодавно детально проаналізував Олег Супруненко в обласній газеті «РІО», передбачено також, що в краї буде споруджено два заводи з виробництва біогазу – в Мукачеві та Виноградові, а також два цехи – з механічного сортування та термічної утилізації відходів. Саме виноградівський об’єкт покликаний забезпечити переробку відходів з Берегівщини.
Як бачимо, в концептуальному проекті утилізації і переробки сміття в масштабах області Берегівщині відведено пасивнішу роль накопичувача та перевантажувача лише тієї частини загальнорегіональних відходів, яка реально утворюватиметься на її території. Тож постає питання: навіщо чиновники і бізнесмени Берегівщини так спішно і масштабно взялися коригувати вже розроблений для області проект? (Чи не тому, що «приглянувся» їм досвід сусіднього Виноградівського району, де з розмахом й ефективно вже нині працює ще одне спеціалізоване угорсько-українське підприємство зі збирання відходів з дворогосподарств «АВЕ»?!).
І «удосконалюють» його, незважаючи на застереження науковців. Бо, наприклад, відомий закарпатський вчений професор Степан Поп в одному зі своїх досліджень, присвячених використанню земельних та природних ресурсів у краї, стверджує, що Чорний Мочар повинен отримати статус біорезервату. А провідний спеціаліст-грунтознавець Центру «Облдержродючість» Володимир Щуренко категорично заперечує можливість розташування на меліорованих глеєвих грунтах урочища будь-якого об’єкта, що загрожує стати джерелом забруднення поверхневих та ґрунтових вод. Ще однозначніше в стратегічному відношенні на рахунок збереження Берегівського родовища термальних вод висловилася автор унікальної монографії про гідромінеральні ресурси Закарпаття Слава Білак: «…уповільнений водообмін збільшує як час забруднення водоносного горизонту, так і час його природної регенерації…» (С.П.Билак, «Минеральные воды Закарпатья». – Львів, «Вища школа», 1986, с.100). По суті це означає, що смітник на Чорному Мочарі здатен безповоротно отруїти цілющі термальні води Берегівщини – нинішню бальнеологічну візитку цього району.
А про те, що «сміттєпереробний завод» у підсумку може виявитися банальним сміттєзвалищем, якраз і свідчить факт, що місцева влада не має жодного проекту щодо майбутнього об’єкта і ніяк не пояснює, в чому ж конкретно полягатиме заявлена нею «переробка» побутових відходів. Прожекти ж з розрахунком на допомогу Євросоюзу аж ніяк не тягнуть на звання серйозного проекту.
Проти «казок брегівської владної хащі» і далі мають намір активно протестувати члени «Чистого Берега», тим паче, що багатьом з них особисто випало вивчати, як справа очищення довкілля від побутових відходів та їх утилізації поставлена в тому ж Євросоюзі. Там, – і це мало б стати орієнтиром для нас, – існує єдина для всіх країн – членів ЄС вимога: не розширювати чи створювати нові сміттєполігони, а впорядковувати діючі, аж до повної рекультивації площ під ними. До слова, попри те, що ТОВ «Берег-Вертикаль» на Берегівщині налагодило чітку систему вивезення відходів з усіх населених пунктів району, воно ж «відзначилося» ще й тим, що районна прокуратура порушувала проти його посадовців кримінальну справу за фактом невиконання вимог з підготовки площ діючого нині сміттєзвалища. Простіше кажучи, «Берег-Вертикаль» не організувало вилучення родючого шару грунту на виділеній під смітник ділянці. А нехлюйство помножене на зажерливість здатне породити катастрофу.
І на завершення. Коли готувався цей матеріал, телеканал «Тоніс» показав сюжет про негаразди зі сміттєвим полігоном у болгарській Софії. Власне гір сміття глядачі не побачили. В коментарі до «телекартинки» з акуратно поштабельованими поліетиленовими тюками мовилося, що це – спресовані відходи, які мають бути спалені, здається, на єдиному в Євросоюзі австрійському спеціалізованому підприємстві. Але там для цього вже не вистачає потужностей.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати