— Хто ще і яким чином може бути прийнятий на державну службу, стажування чи конкурсний відбір?
— При вирішенні цього питання треба керуватися насамперед Постановою Кабміну від 30.08.95 № 694 «Про внесення доповнень до пункту І Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.94 №423», згідно з якою без конкурсного відбору або стажування можуть також прийматися державні службовці на посади: керівників, які згідно із законодавством обираються або затверджуються колегіальним органом; керівників, які призначаються міністерствами, керівниками інших центральних органів виконавчої влади за погодженням із керівниками місцевих'органів виконавчої влади; спеціалістів при переміщенні їх у межах одного державного органу на рівнозначну або нижчу посаду з дотриманням вимог законодавства про працю; державні службовці, які перебували на відповідних посадах у державних органах та виконавчих органах рад, зокрема в тих, що ліквідуються, до новостворених органів виконавчої влади і місцевого самоврядування; випускники Української академії державного управління при Президентові України та її філіалів у державні органи, які скерували їх на навчання.
— За яких умов може здійснюватися переміщення державного службовця?
— Є кілька моментів, на які треба звернути увагу. Таке переміщення може здійснюватися передусім на рівнозначну посаду з метою просування працівника по службі; на рівнозначну посаду з метою доцільнішого використання ділових якостей службовця; на нижчу посаду у випадках скорочення штатів, за станом здоров'я, за власним бажанням, за результатами проведення атестації.
Переміщення по службі відбувається у межах державних посад, категорій і рангів, що в сукупності складає службову кар'єру.
Таким чином, провідного спеціаліста органу податкової служби чи прокуратури, наприклад, неможливо призначити поза конкурсом на посаду головного спеціаліста органу виконавчої влади, оскільки це не є просуванням по службі.
— Василю Юрійовичу, турбують наших читачів і такі питання, як можливість спільної роботи близьких родичів на керівних посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, тощо. Чи є роз'яснення з цього приводу в українському законодавстві?
— Безперечно, є. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про державну службу» від 16.12.93 не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які в
разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами або свояками.
Згідно зі ст. 25-1 Кодексу законів про працю України до близьких родичів належать: батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя. Невістка і дружина рідного брата - це свояки, і є близькими родичами. Виявлення або виникнення родинних зв'язків під час проходження державної служби передбачені пунктом 5 статті 30 Закону України «Про державну службу» обставинами, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону).
— І ще таке: чи можливо призначити на посаду державного службовця за результатами конкурсу особу, яка є приватним підприємцем? Як бути територіальній виборчій комісії у разі обрання головою місцевої ради приватного підприємця?
— Відповідно до статті 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників, підставних осіб. Тому призначення на посаду державного службовця особи, яка є приватним підприємцем, буде неправомірним.
Згідно зі статтею 15 Закону України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» територіальна виборча комісія встановлює результати виборів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, приймає рішення про реєстрацію обраних депутатів ради, сільського, селищного, міського голови, інформує раду та населення про результати голосування. Виходячи з викладеного, у разі обрання головою місцевої ради приватного підприємця територіальна виборча комісія повинна прийняти відповідне рішення у межах своєї компетенції.