Туристичні центри в закарпатському Осої допомагають малозабезпеченим

М.Д.Пап — порядна людина. Його люблять усі в селі. Директор він з 1998 року, з моменту купівлі туристично-оздоровчого комплексу. Не тільки діти Закарпаття, але й Києва та Львова набираються сил під густими ялинами, по яких бігають білочки.
— Приймаємо 120 діток на один заїзд, — говорить він. — Маємо змогу зустріти і дорослих. Але окремо від дітвори. Де діти, там дорослим нічого робити. Розроблені нами пішохідні маршрути на Смерековий камінь і Бужору. На території табору є термальне джерело. Біля нього — спортивний майданчик. Постійно ведеться гірська підготовка. Діти вчаться по-альпіністському вилізати на стрімкі скелі, роблять по канату переправу через річку.
— А ще, — вступає до розмови сільський голова Василья Іванович ТУРЯНИН, — ми домовилися з паном Папом про спільне проведення масових заходів, які мають всеобласний резонанс. Тут, скажімо, пройшов фестиваль авторської пісні. Минулого року гарно пройшов сільський фестиваль бограч-гуляшу — популярної угорської страви в казанах.
Додамо, що В.І.Турянин на місцевих теренах є продюсером славетного співака і вихідця з Осою Івана Поповича. Для всіх вокальних концертів у таборі М.Папа він завжди знаходив меценатів. Наприклад, озвучення за свій кошт безвідмовно робив приватний підприємець Віктор Фанта. З його поміччю будується в лісовому таборі "Закарпаття" відкрита сцена. Попович упевнений, що після цього тут стане все, як у колишньому Союзі, де про культуру дбали не на словах. А приватний підприємець Віктор Черничко має свій автобус. При потребі завжди підвозить дітей, куди необхідно.
Мирослав Пап закінчив істфак УжНУ в 1987 році. Працював в обласному Центрі туризму, а відтак прийшов у ліси під Осоєм. Родом із Ракошина.
Поряд, трохи нижче, знаходиться дитячий туристично-оздоровчий комплекс "Зачарована долина".
Він належить киянам. Це — табір туристичного активу Міносвіти України.
І тут, і у володіннях М.Д.Папа для дорослих груп проводяться зразкові дегустації закарпатських вин під кронами рідкісних французьких каштанів. Керівник "Закарпаття" вважає, що багаторічний голова сільради В.Турянин "знаходиться на своєму місці".
На карті Іршавського району основні порухи туризму відбуваються саме в мальовничому і неповторному Осої. Тут нема стагнації, йде постійне вдосконалення форм і методів роботи. Та ще й великі речники нашого краю і України народилися тут — письменники і мислителі Федір Потушняк, Іван Петровцій, співак Іван Попович.
НЕЗВИЧАЙНИЙ СВЯЩЕНИК І ЙОГО ХРАМ
Покійний брат І.Ю.Петровція — православний священик Юрій Юрійович. Він говорив людям, що приснився йому на Великдень Бог і вказав йому на місце, де повинен бути за селом монастир. Свящник потім сам узявся перекидати каміння, рубав корені, валив дерева. Поступово до нього підтягнулося чи не все село, — і церква на палях була збудована. Місце те було настільки енергетичним, що туди приходили всі.
— На одне з релігійних свят, — повідомляє М.Пап, — я зрозумів, що церква — один в один — полінезійський храм. Священик побачив його в своєму незбагненному видінні, і віддав на нього всі свої кошти. Максимальну фінансову допомогу вклали сюди покійні Толя і Міша Лендєли.
— Вони, — додає В.Турянин, — довели цей храм до завершення, покрили куполи жерстю. Тепер Свято-Пантелеймонівський монастир — духовний осередок для багаточисельних вірників. Кожен раз на свята трапеза проходить у Мирослава Папа, за його спонсорства. Сам владика закликав не раз співати всіх присутніх колишньому історику "Многая літ".
ЛЮДИ ГОВОРЯТЬ, ЩО "ГОЛОВА СІЛЬРАДИ В НАС — НАЙЛІПШИЙ..."
"Зачровану долину" очолює М.І.Сенина. Тут знаходиться єдиний гірськолижний витяг на Іршавщині. Користуються ним і відвідувачі "Закарпаття".
На дерев’яній альтанці якийсь юнак написав: "Каріна, Настя, Маша. Я вас люблю. А особливо Віку!!! Фенцик." Якщо в цих місцях розцвітає любов — то це дійсно говорить про особливу енергетику цих місць.
"Репортаж" провів соціальне дослідження, вивчив думку загалу про сільського голову В.І.Турянина.
— Такого сільського голову важко знайти в нинішній нездоровій ситуації в суспільстві, — сказав нам сторож бази "Зачарована долина" Василь Васильчун. — Його досвід довгорічного спілкуванння з усіма людьми виробився під час довгорічного перебування на посаді бригадира польової бригади у колгоспі. Никав за людьми і був порядок. І в сільраді тепер лад. До нього тільки зайдеш — і відразу все стає на свої місця. Цією народною позицією він зміцнює на місці Україну.
Потім вирішили спитати першу ж людину, яка нам зустрінеться. Це була красива, як весна, дівчина. Вона йшла з мотикою працювати на свою ділянку.
— Поганого гріх говорити, — сказала мені, присівши на заднє сидіння автівки Наталія Черничко 1975 року народження. — Старається чоловік для людей, а не для своєї хижі. Я знаю це від кожного, хоч працюю в швейному цеху Іршави.
Іван Юрійович Ганькович із вулиці Франка — чоловік уже в літах. Він мовив про пана Турянина:
— Він ще тисячу років міг би бути нашим головою. Бо — чоловік чесний. Ми разом робили в колгоспі. Я — трактористом, він — бригадиром. І вибори в нас робили по-законному, Турянин нікого не підкупляв, листівок дорогих не випускав із своєю фотографією. Та все село було за нього. Маю сім’ю з п’ятнадцяти душ. Усі ми душею за ним стоїмо. Дорогу він файну провів, гроші на неї вибив. Звідси до центру тепер і світло буде на вулиці. Хтось проти нього пробує лізти, але це його не хвилює. Тільки потреби людей. Хтось любить десь зліва принести собі веретку сіна, але Турянин закликає, щоб усі чесно все робили. Сам такий.
— Ми один клас ходили, — повідомила для нашої газети Надія Васильчун. — І в школі був справедливий, і нині ставиться до людей прекрасно. Тому всі за нього, як за справжнього чоловіка. Ющенка я не бачила — він у столиці, а цього я знаю давно. З семи років.
Зайшли до млинаря Юрія Юрійовича Варцаби. Раніше його млин робив на воді, тепер — на електроенергії. Мелють соняшник на олію, хоч і обладнання вже застаріло. Про сільського голову він теж хорошої думки, бо млин не закрили. Юрій Варцаба хоче його викупити, поставити новий агрегат за сорок тисяч гривень. На жаль, з України не надходить соняшника. Якщо так піде — доведеться перетворити млин на бар.
...В двох селах — Осої та Ільниці — Василь Турянин з двох бригад зробив одну, об’єднавши для більшої ефективності сільськогосподарського виробництва. До того жінка секретаря парткому бригадирувала. Стихійний протест народу проти родиннсті, яку тоді ще не називали корумпованістю, і зробив Василя Турянина бригадиром. Бо він, як сказала ще одна зустрічна жінка Марія Бойко, "дуже розумна людина для села і його жителів."
Далі здибалися з Ярославом Кустрином.
— Працюю, де і як виходить, — сповістив він. — Знаю його. Але з того боку, що можна тільки похвалити. На вулиці Суворова ось закінчується ремонт дороги. Турянин доведе цю справу до кінця. Хоч це і дорогий капітальний ремонт.
Насамкінець скажемо, що голова разом із дружиною Анною Юріївною виховують двох дітей. Донька Олександра вже вісімнадцятилітня, навчається в Мукачівському педагогічному інституті. Василькові — дванадцять років, навчається в шостому класі спортивно-гуманітарного ліцею, що спеціалізується на футболі.
З радістю, що є люди, які творять нову Україну на ділі, подарував в Іршаві Анні Юріївні Турянин червоні троянди.

Теги:

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати