Як розповіла головний спеціаліст управління молоді та спорту Закарпатської ОДА Оксана Гуранич, у прийнятій всеукраїнській програмі з утвердження гендерної рівності з пропонованого проекту залишилося лише 30 % позицій. Усе ж програма вже почала реалізовуватись, її термін — до 2010 року. На Закарпатті впроваджується відповідна регіональна програма. Цього року в області було проведено ряд семінарів-тренінгів, на яких експерти освоїли методику логіко-структурного аналізу для розробки регіональних програм і стратегій. «Сподіваємося, що ця методика застосовуватиметься при розробці програм з гендерної тематики», — каже О. Гуранич.
Найбільше стереотипів щодо ґендеру стосуються думки, ніби це жінки хочуть здобути владу, — зауважила директор Закарпатського обласного центру гендерної освіти при УжНУ Мар’яна Колодій. «Якби, наприклад, я прагнула влади, то ішла б до неї не через ґендер чи соціальну сферу, бо це непопулярна тема, а очевидно через політичні партії», — каже М. Колодій. Вона також наголосила, що гендерні питання стосується не лише жінок, а рівноправ’я жінок і чоловіків. Водночас, за показниками ООН, в Україні у більш пригніченому стані перебувають жінки та діти, аніж чоловіки. У всьому світі лише 2,5 % ресурсів належать жінкам.
Оксана Гуранич звернула увагу на те, що в Україні досі використовуються гендерно некоректні підручники, особливо помітна гендерна незбалансованість в освіті. Наприклад, вихованням і навчанням дітей займаються в основному жінки. Навіть шкільні задачі з математики формують гендерні стереотипи — коли йдеться по автомобілі, комп’ютери, техніку, то фігурують хлопчики, а до помитого посуду, начищеної картоплі чи пошитого одягу обов’язково прив’язують дівчат і жінок.
Мар’яна Колодій запропонувала журналістам поради для створення гендерно збалансованих і коректних матеріалів. Так, насамперед слід усвідомити, що рівноправне представлення обох статей і паритетне врахування їх думок і інтересів — запорука професійності. Фахівців радять відмовитися від пошуку тих фактів, уподобань, захоплень, які традиційно підкреслюють «мужність» представників однієї статі і «слабкість», «вторинність» інших. Необхідно уникати стереотипної і застарілої лексики: «слабка половина», «чарівна стать», «сильна стать» і т.д. Варто акцентувати увагу на тому, що обоє – і жінка, і чоловік – несуть однакову відповідальність за виховання дітей. Радять відходити від тотального коментування дітей виключно вустами перших осіб, адже керівні посади, як правило, посідають чоловіки, тож думка жінок не враховується.