На що орієнтуватися закарпатським орієнтувальникам?

Про це та багато іншого спробували з’ясувати в інтерв’ю з найкращим тренером України зі спортивного орієнтування сезону 2007, мукачівцем Олександром Цепурдеєм.

- Олександре Владиславовичу, зважаючи на цьогорічну безсніжну зиму, чи можна вважати зимовий сезон невдалим? Та й чемпіонат України, який було намічено на січень, відтак на лютий у Воловці так і не вдалося провести…

- Безперечно – зимовий сезон для закарпатських орієнтувальників (а основними центрами в цьому виді спорту є Ужгород та Мукачево) став невдалим. Найперше з-за примх погоди. На закарпатському боці Карпат снігу майже не було – тож лижну підготовку було зірвано. Якби було достатньо коштів, то можна би було якось «викрутитися» - спортсмени з інших областей тижнями сиділи у високогірних районах Прикарпаття, де снігу було достатньо. Дехто з суперників виїжджав на трензбори навіть за кордон – до Росії, Швейцарії, Болгарії. Та і за таких умов ми могли б достойно представляти область на всіх основних заходах зими, адже до складу зимової збірної команди Закарпаття входить чимало хлопців і дівчат із традиційно «лижних» районів області (Міжгірського, Хустського, Рахівського, Хуста), що успішно сполучають орієнтування з лижними гонками. Тож головна причина невисокого загальнокомандного місця на Кубку України банальна: з-за відсутності необхідних коштів наша команда була представлена «урізаним» складом.

На чемпіонат країни, проведення якого було заплановано у Воловці, ми покладали великі сподівання. За три зимових місяці в області вдалося провести чотири масштабних заходи, які збирали до сотні учасників. Тренери Віктор Шеффер з Хуста, Василь Коваль з Міжгір’я, Степан Швайгер з Ясиня, Андрій Мельник з Воловця, ужгородці Олексій Жданович та Сергій Готра зуміли технічному плані відмінно підготувати своїх вихованців і, я впевнений, що на чемпіонаті наша збірна була б серед призерів. Та, з-за відсутності снігу, чемпіонат із Закарпаття перенесли до Сум, а на поїздку туди команді коштів не виділили.

- Які суттєві відмінності доводиться враховувати у підготовці й проведенні літнього й зимового сезонів?

- Фактично зимове (на лижах) та літнє (бігове) орієнтування є абсолютно різними видами спорту. У Швеції, наприклад, лижники-орієнтувальники входять до складу саме Федерації лижних видів спорту. Відповідно й у спеціальній підготовці спортсменів є суттєві відмінності – у лижників та кросменів основне фізичне навантаження приходиться на різні групи м’язів. Якщо ж говорити про відмінності у техніці орієнтування, то зимою все значно простіше – ви обираєте по карті кращий з двох-трьох варіантів запропонованих між контрольними пунктами лижнів і – в путь! Карти «для зими» готувати менш затратно, але дистанції – важче. Адже якщо в лижних гонках вистачає одного кілометрового кола і на ньому можна розігрувати першість на будь-якій за довжиною дистанції, то навіть для першості області з лижного орієнтування ми вимушені «накатувати» по 20-30 км лижнів. А уявить собі, що в ніч перед змаганнями випаде свіжий сніг і до ранку – до початку змагань – вам доводиться поновлювати всі траси… Без спеціальної техніки «Буранів» та ратраків зробити це все неможливо.

Влітку щоби стати класним спортсменом-орієнтувальником вам знадобиться щонайменше років п’ять-сім. Адже щоби без проблем на високій швидкості долати багатокілометрові дистанції по незнайомій місцевості однієї високої фізичної форми недостатньо. Потрібен ще й досвід, причому досвід участі у змаганнях та тренуваннях на різноманітних видах місцевості. В цьому й полягає основна проблема, яка гальмує розвиток нашого виду спорту на Закарпатті: не має карт, не має фахівців які б їх готували, не має коштів, щоби таких фахівців запросити. Фахових картографів, що спеціалізуються в спортивному орієнтуванні, в нашій країні не більше двох десятків, дві третини з них працюють за кордоном.

- Напередодні Різдвяних свят у Києві на конференції Федерації спортивного орієнтування України вас визнали кращим тренером України, а вашого вихованця В′ячеслава Мухідінова – найкращим серед спортсменів. Як довго ви йшли до цього успіху?

- Працюю тренером з вересня 1980 року. Не хочу виглядати нескромним, але серед моїх учнів є й чемпіони та призери чемпіонатів світу та Європи у різних вікових групах, всі десять «закарпатських» майстрів спорту України… Щодо цьогорічного визнання, то воно, безперечно, викликано насамперед успіхом В’ячеслава на чемпіонаті світу, а до цього значною мірою долучилися й тренери збірної, насамперед Сергій Даньков з Харкова та Віра Дорош з Дніпропетровську.

- Такі імена як Ірина Купріянова, той же В′ячеслав Мухідінов добре відомі далеко за межами України. Щодо молодої генерації, то чи є в наших юних орієнтувальників перспективи дорости до рівня планетарного масштабу?

- Складне запитання. Найбільша проблема полягає у тому, що чим краще ми працюємо, чим краще виступаємо, тим менше отримуємо коштів на розвиток. За останні п’ять – сім років в області не було виділено жодної копійки на створення нових спортивних карт, з року в рік скорочується фінансування на поїздки на всеукраїнські змагання. На цьогорічний чемпіонат України з марафонського орієнтування до Херсону та чемпіонат України серед юніорів до Луганську з області відрядили лише по одному спортсмену, на чемпіонат країни з лижного орієнтування до Сум – жодного! Тож «молодій генерації» пробитися до «планетарного масштабу» буде складно. А перспективної юні в області вистачає, для прикладу назву Оксану Пиринець з Міжгір’я та Ольгу Лехман з Хуста які були призерами минулорічного зимового чемпіонату країни, Андрія Расчупкіна з Мукачева та ужгородця Євгена Сиротова, що вибороли медалі на чемпіонаті України з рогейну (надмарафонське орієнтування – добовий біг). Цього року, на початку травня, у Криму під час командного чемпіонату України призерами у своїх вікових групах стали мукачівці Сергій Расчупкін та Олександр Касьянов, Богдан Кобилянський та Андрій Соханич з Ужгороду…

- Олександре Владиславовичу, відкрийте плани закарпатських орієнтувальників на літній сезон ...

- Щодо загальноукраїнських заходів, то найбільші плани ми пов’язуємо із «закарпатськими» чемпіонатами України. Ідея полягала в тому, що якщо в нас немає коштів на далекі виїзди, то запросимо змагання до себе. Та зима підвела і «лижний» чемпіонат не відбувся, окрім нього національна федерація довірила нам проведення ще двох чемпіонатів: 31 травня – 1 червня у Воловці проходив чемпіонат України з МТВ-О (велоорієнтування) та з 18 по 22 червня у Мукачеві відбудеться особистий чемпіонат України з foot-орієнтування. За підсумками цих змагань формуватимуться збірні команди України на участь у чемпіонатах світу. Приємно відмітити що лідерами обох команд є вихованці мукачівського СК «Товариш»: капітаном збірної з МТВ-О, що виступатиме на чемпіонаті до Польщі, є Анна Телякевич, яка зараз захищає кольори клубу «Фарум» з Данії, а В’ячеслав Мухідінов (за кордоном він виступає за фінський клуб «Турун Метсанкавият») у Чехії виборюватиме ліценцію на Всесвітні спортивні ігри 2009 року

- А що важливіше у спортивному орієнтуванні – ерудиція з розумовими здібностями, чи все ж фізична підготовка?

- У сучасному спортивному орієнтуванні на найвищому рівні перемогти може лише людина з високими розумовими здібностями та відмінною фізичною підготовкою. Є чимало прикладів коли орієнтувальники були призерами чемпіонатів Європи та своїх країн (на Україні в тому числі, останній приклад – срібна медаль Сергія Расчупкіна з Чемпіонату країни з бігу в гору, що днями пройшов на Львівщині ) у кросі чи на довгих легкоатлетичних дистанціях. Та на відміну від багатьох інших видів спорту, де навіть існує гасло типу «біжи – не думай», у нас «не думаючи» успіху не досягнеш: вам потрібно на високій швидкості проаналізувати всі можливі варіанти шляху і обрати з них (а затим й реалізувати на місцевості) єдиний найкращий. І без допомоги тренерів, друзів, уболівальників – один на один з лісом.

Більшість з майстрів спорту, вихованих у Мукачеві, закінчили школу й ВНЗ «на відмінно», дехто вже отримали по дві-три вищих освіти. Так Ірина Купріянова та Сергій Мухідінов здобули дипломи відповідно данського та італійського університетів і працюють у всесвітньовідомих фірмах, Анна Телякевич навчалася у Швеції, Руслан Касьянов закінчив російський ВУЗ, Марія Семак навчається у Данії, її сестра Ольга закінчила сільгоспакадемію та отримала запрошення до аспірантури в Києві, на користь спорту відмовився від пропозиції продовження навчання в аспірантурі Харкова В’ячеслав Мухідінов, Володимир Прокопець здобуває третю вищу освіту у Львові, Яна Попович закінчила МТІ, а Андрій Харченко – УжНУ.

- Аби якнайдовше залишатися успішним у спорті важливо не опускати планку перед собою. Ви вже визнані найкращим тренером України, тож, виходячи з цього, які ваші цілі на сезон?

- На літо основним завданням було успішно провести чемпіонати України у Воловці та в Мукачеві. З Воловцем ми вже впоралися, а в Мукачеві ще є певні проблеми: на жаль, люди, які на етапі прийняття рішення про проведення цих заходів обіцяли допомогу, підвели і тепер багато чого приходиться вирішувати самотужки.
Щодо команди, то за підсумками МТВО-чемпіонату до збірної України потрапило восьмеро закарпатців, сподіваюся, що нам вдасться знайти необхідні кошти і вони зможуть реалізувати свою майстерність на чемпіонаті світу у Польщі та на чемпіонаті Європи у Литві…

- Якщо поглянути у далеку перспективу, на вашу думку, чи має спортивне орієнтування бодай шанс стати спортом №1 в області?

- Якщо за результатами, то ми вже є літнім спортом № 1 на Закарпатті. Подивиться на підсумки минулорічних Літніх спортивних ігор України – більше медалей ніж орієнтувальники області не приніс ніхто. Якщо у плані масовості – то у лідерах нам бути важко. Спортивне орієнтування складний технічний вид спорту, у період початкової підготовки вимагає копіткої індивідуальної роботи. Це не футбол і не туризм – це там багато фахівців: копати м’яча чи готувати шашлики вміють всі. В нас не вистачає тренерів, карт, наш вид не потребує великих капіталовкладень і тому не цікавий для чиновників – немає на чому «відбити» гроші… Це вид спорту для цивілізованого суспільства, подивіться: найбільш розвитим він є у Скандинавських та центральноєвропейських країнах, там він включений до шкільної програми, змагання збирають тисячі учасників… Нам цього ідеалу як до неба.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати