Фортеця, наче рукавичка, переходила із рук у руки, доки не потрапила до династії італійських вельмож. У 1312 році брати з роду Другетів допомогли королю Карлу-Роберту Анжуйському придушити повстання Петра Петені. Вдячний монарх у боргу не залишився — подарував їм Унгварський замок, а також довколишні землі (хоча й минуло після того 10 років!).
Що там можна побачити
Через століття виникла потреба в реконструкції замку — з’явились нові види зброї. У місто запросили двох військових інженерів-італійців. І результат не забарився — стіни стали в декілька разів міцніші, встановили гармати, а з усіх кутів споруди з’явилися ромбоподібні бастіони заввишки у 10-15 метрів. До в'їзної вів підйомний міст. Сліди від ланцюгів помітні й досі. Про перебудову свідчить дата, яку висікли над входом у палац — “1598”. І строгий барельєф із чотирьох дроздів — родинний герб Другетів.
У XVI-XVII столітті Закарпаття стало ареною боротьби між протестантами князями Трансільванськими та католиками Габсбургами. У 1644 році війська володаря Мукачівського замку Дьордя Ракоці І оточили кільцем місто Унгвар. Янош Другет втік до Польщі, тож оборону взяв на себе каштелян Іштван Дуку. На жаль, сили були нерівними… Коли ворота замку мали от-от впасти, Дука попросив миру…
Вдова останнього із Другетів, якого стратили у Кошице за наказом графа Текелі, недовго сумувала й вийшла заміж вдруге — за графа Берчені. Новоспечений власник перебудовує й укріплює фортецю за проектом французького інженера Лемера.
У 1711 році Ужгородський замок перейшов до Австро-Угорщини. Його інтер’єр докорінно змінився — у Відень вивезли картини, меблі, зброю, колекцію коштовного посуду.
У 1775 році австрійська імператриця Марія-Терезія передала фортецю Мукачівській греко-католицькій єпархії. З 1946 року і донині в замку діє Закарпатський краєзнавчий музей.
Легенди замку
Відвідувачам замку екскурсоводи розкажуть безліч легенд і бувальщин. Одна й, напевно, найвідоміша із них — про Білу князівну. Колись, як запевняють старожили, Унгварським замком володів вельможа Другет. І була у нього єдина донька – красуня з красунь. Слава про небачену вроду князівни ширилась не тільки Закарпаттям, а й сягала чужини. Батько любив її до нестями і вибачав усі провини.
Тим часом край охопила війна. Польські війська магната Любомирського перетнули кордон і пронеслися по містах та селах лютим смерчем. Мирне населення вмирало, наче мухи. Вороги підступили й до Унгвара. Однак атакувати зразу забракло відваги — занадто міцні мури у фортеці. Та й гарнізон — навряд чи з боягузів. Тож вирішили взяти замок... хитрістю. Перевдягнули одного із польських шляхтичів у купця й відправили на розвідку до замку.
Він швидко втерся у довіру до прислуги і навіть познайомився з князівною. Та закохалася у юнака без тями і показала йому потаємний хід. Коли батько князівни дізнався про зраду, то так розлютився, що наказав ув’язнити доньку і замурувати живцем у стіну, а шляхтича негайно стратити. З тих пір її душа не знає спокою. Опівночі вона виходить із темниці, блукає коридорами і підземеллями, простягає руки і ледь чутно схлипує. Дівчина в пишному білому платті, з довгим розпущеним волоссям… Ну справжнісінька Біла князівна! Працівники музею кажуть, що з першими півнями привид зникає. І тут же додають, що надовго – як тільки проб’є північ, красуня з’являється знову. Екскурсовод говорить так натхненно, що переносишся в минуле й уявляєш, як по стертій від часу бруківці бігла на побачення до шляхтича князівна…
Як дістатися
Відстань між Ужгородом і Тернополем складає 353 км. Найкращий варіант — автомобіль, бо дорога далека. Альтернатива — потяг “Київ-Ужгород” чи “Київ-Чоп”. Автобуси до Ужгорода відправляються з центрального автовокзалу. Краще день не доспати і виїхати вдосвіта.
Кому варто їхати
Розповіді про “відьмачу яму”, в яку кидали жінок, котрих “зловили” за чаклунством, інтер'єри часів графів Шернборнів зачарують як любителів комфорту й вишуканої старовини, так і туристів “зі стажем”. Далеко не кожен музей може похвалитися такою колекцією старовинних монет, стародруків та рукописних книг. А що казати про замкові підземелля! За різними даними, Ужгородський замок сполучався з Невицьким, із Мукачівським і Середнянським, а то й з трьома одразу. Підземелля начебто закриті. Однак, якщо добре попросити гіда, то він проведе в ці льохи.