Лисичани, наприклад, вели мову не тільки про лісове господарство, але й про унікальний об'єкт нашого краю — Гамору, що також номінально належить ДП «Довжанське ЛМГ». Гамора для лисичан - це і архітектурна пам'ятка XVIII століття, і туристичний об'єкт, і бренд, і столиця фольклорного фестивалю, і кустарне виробництво, де виготовляють різний необхідний у домашньому господарстві реманент.
Взаємини із сільськими громадами для директора лісомисливського господарства є своєрідною школою народної дипломатії. Починав її опановувати в далекі 80-ті, коли ще зовсім молодим спеціалістом був призначений лісничим Річанського лісництва. Там, до речі, довелося доводити не тільки фахову придатність, а й вміння працювати з колективом, знаходити певну межу між принциповою вимогливістю та поступливістю у житейських перипетіях.
...Сільський голова Малого Раківця Емілія Лях заздалегідь при особистій зустрічі в райдержадміністрації запросила Василя Івановича на сільську сесію. В загальному десь і окреслила тему. Емілія Юріївна — також досвідчений керівник, односельчани не вперше довіряють їй долю громади, можливо, тому і не розкриває всі деталі питання, що було винесене на порядок денний чергової сесії. До того ж, і тактику мало-раківчани вибрали майже безпрограшну. Своєрідну «атаку» на лісівників (а В. Лед-ней взяв із собою на сесію лісничого Білків-ського лісництва Я.Чічуру) розпочали юні малораківчани Василь Лях і Юрій Янтолик — керівники шкільного «Зеленого патруля». Притаманний цьому віку максималізм, азарт від причетності до важливої справи дорослих додавали запалу до їхніх виступів. Здебільшого загальні фрази, але підкуповувала щирість переживання за долю довкілля.
Виступи депутатів були більш конкретними і предметними: руйнування лісових і сільських доріг важкою технікою, захаращеність ділянок після лісорозробок, екологічні проблеми та перерозподіл коштів за лісові ресурси. Про це говорили і депутати Ю.І. Хила, І.І.Яцка-нич, М.М.Марущинець, Є.М.Яцканич.
Якщо ж ДП «Довжанське ЛМГ» не усуне всі ці недоліки, то в селі перекриють дорогу живим ланцюгом — так категорично прозвучали загальні вимоги.
— Повірте, ми можемо безболісно для підприємства закрити лісосіку у ваших лісах, — відповідав директор лісомисливського господарства сільським депутатам. — В урочищі Купілець, про яке йде мова, ліси перезрілі, і цінність деревини не надто висока. Ліс, як і людина, у своєму віці має різні періоди за продуктивністю. Тож і використовувати його слід, коли належить і як належить. Щодо рубок, то ведуть їх наші партнери з «Ено-Довге ЛТД», а не ми. Давайте конкретизуємо претензії, щоб представники сільської ради, депутатського корпусу, активу села і наші спеціалісти виїхали на місце, запротоколювали порушення, якщо вони є насправді і, відповідно, визначили конкретні строки по їх усуненню.
Тоді ж таки з сільським землевпорядником оглянули сільські дороги, якими їздять лісовози, и не відкладаючи в «довгий ящик», В. Ледней прийняв рішення силами Білківсь-кого лісництва відремонтувати на одній із них місток, що й було невдовзі зроблено.
Красномовним є і такий факт: минулого року Білківське лісництво залучало до посадки лісу малоракрвецьких школярів, а цього-річ, оскільки тут площа не така вже й велика, вирішили обійтися власними силами. Але оскільки і школярі, і директор Малораковецької загальноосвітньої школи І-III ступенів Є.М.Яцканич виявили настійливе бажання і нині взяти участь у цій справі, плани оперативно поміняли.
Таким чином керівництво ДП «Довжанське ЛМГ» знімає гостроту у взаємовідносинах з місцевими громадами, у своїй господарській діяльності вносить корективи, щоб згармоніювати інтереси держави та мотиви конкретної, хай навіть невеликої, сільської громади.
Опісля В.Ледней рекомендував лісничому Я.Чічурі дві речі: не чекати на подібні до малораковецького випадки, а більше контактувати з активом сільських рад, адже територія Білківського лісництва межує з п'ятьма сільськими радами і підтримавши ентузіазм школярів та їхніх наставників у охороні природи, спробувати організувати шкільне лісництво.