— Анатолію Федоровичу, що спонукало вас приїхати на Кубок "Дружба" і як ви оцінюєте ці змагання?
— Насамперед на гостинній закарпатській землі хотів би від імені президента НОК Сергія Бубки привітати всіх учасників із 47-м стартом "Дружби" — цих прекрасних змагань, які протягом десятиліть збирали кращих легкоатлетів не тільки Радянського Союзу, а й Європи.
Звичайно, на сьогодні Закарпаття не має тих сучасних об'єктів, які є в усьому цивілізованому світі, що відбиває бажання приїздити на змагання до Ужгорода провідних спортсменів, а також першої їх заміни — юніорів. Це не дуже відрадний факт. Утім президент НОК приділяє Кубку "Дружба" значну увагу. І не тільки через те, що він є в нашому календарі, а й тому, що попри сучасні негаразди в регіонах пропагується легка атлетика. Це такі змагання, які підтримують великі спортивні традиції, що існували ще в Радянському Союзі. Маємо надію: за підтримки президента федерацГІ легкої атлетики Валерія Борзова і Сергія Бубки, котрі добре поінформовані про стан справ із біговим покриттям на стадіоні "Авангард", усі зусилля буде покладено на те, щоб наступного року "Дружбу" провести саме на сучасному біговому покритті, а також привести до ладу сектори метання та для стрибків.
— По приїзду в Ужгород ви мали розмову з головою обласного відділення НОКу Іваном Риляком. Що можете сказати про роботу нашого відділення і які завдання стоять перед олімпійським рухом України нині?
— Закарпатське обласне відділення — одне з найстаріших в Україні, цьогоріч воно відзначає своє перше 15-річчя. Можливо, цей ювілей ще не такий вагомий у результатах, але область є гідним провідником олімпійських ідей, організовує багато змагань серед дітей і молоді. А це наше майбутнє.
Національний олімпійський комітет має надію, що Закарпаття підтримає акцію "Олімпійська книга", яка дійде до кожного україн¬ського учня, студента, до кожної української сімТ. НОК виступив ініціатором ще однієї акції: олімпійські чемпіони підписали звер¬нення до молоді країни про відмову від тютюнопаління й наркотичних засобів заради здорового способу життя. До неї, переконаний, долучаться й закарпатські олімпійці. А в цілому
Закарпатська область займає місце в першій десятці тих відділень, які набирають обертів у плані пропа¬ганди олімпійських ідей.
Хочу сказати й те, що, на жаль, ваших представників немає на Олім¬піаді в Пекіні, однак ми знаємо, що Закарпаття залишається головною кузнею кадрів на зимові Олімпійські ігри. Ванкувер не за горами, і за два з половиною роки там розпочнуться ігри. Олімпійське відділення разом з іншими відповідними владними органами працює над тим, щоб забезпечити потенційних кандидатів усім необхідним і таким чином гідно представити спортивну Україну за океаном.
— Що можете сказати про підготовку олімпійської збірної до Пекіна-2008?
— Ви прекрасно знаєте, що ця Олімпіада для українських спортсменів буде нелегкою. Однак Олімпійський комітет робить усе можливе й навіть неможливе, щоб в умовах нестабільної економічної і політичної ситуації в країні всі кошти, зароблені іміджем президента НОК, скеровувати на підготовку спортсменів для участі в головних стартах чотириріччя. Будемо сподіватися, що наші збірники виступлять гідно. І хоч молодь ще не має великого досвіду міжнародної боротьби, але за плечима є патріотичні мотиви, які спонукають боротися за найвищі місця. Про це говорять самі спортсмени.
— В яких видах спорту ми найбільше можемо розраховувати на медалі в Пекіні?
— Звичайно, в легкій атлетиці, плаванні, а також у боротьбі, вільній боротьбі, дзюдо, важкій атлетиці. Сподіваємося, пощастить і в тих видах, на які сьогодні надій мало. Наприклад, у тій же стрільбі рідко хто виставляє на медалі, але можуть допомогти вітер, погода, витримка, підтримка всієї України. Тим більше, що ми веземо близько однієї тисячі вболівальників. Це тренери, інші фахівці, які доклали значних зусиль і мають за плечима десятиліття роботи для того, щоб підтримати наших спортсменів на Олімпіаді.
— Спасибі за відверті відповіді й будемо всі разом розраховувати на успіхи України в олімпійському Китаї.