Музей лісу і сплаву як політична іграшка в руках закарпатського БЮТу

Наскільки відповідає дійсності розповсюджена інформація, ми з’ясовували в голови Міжгірської районної ради Івана Яреми...
– Цього четверга у нас в районі дійсно відбулась сесія райради, – розповідає Іван Васильович. – На порядок денний окремим питанням виносився проект рішення, в якому йшлося про те, що Музей лісу і сплаву не використовується за призначенням, у його реконструкцію Мінприродою не вкладаються кошти, що може призвести до повної руйнації об’єкта. Райрадою і райдержадміністрацією депутатам було запропоновано прийняти звернення до Мінприроди та Закарпатської обласної ради про виділення коштів на відновлення Музею лісу і сплаву, а також про передачу цього музею у комунальну власність району після завершення відновлювальних робіт. Однак депутати від БЮту, "Пори" і "народники" відмовились голосувати. Керівник фракції БЮТ в райраді М. Буришин зачитав звернення до Прем’єр-міністра, в якому йшлося про те, що передача Музею лісу і сплаву в комунальну власність області відбулася всупереч закону і т. ін. Переважна більшість депутатів райради не підтримала це звернення, "за" проголосувало лише 19 депутатів. Розгорілася гостра дискусія, тож вирішили оголосити перерву. Після перерви депутати від БЮту, "Пори" і "народники" не з’явились на засідання. Чим зірвали важливе для району засідання сесії, адже повинні були розглядатись зокрема питання літнього оздоровлення дітей, земельної реформи, виділення коштів для ремонту житла ветеранам війни і матеріальної допомоги соціально незахищеним громадянам тощо.
Однозначно, звернення, яке зачитував М. Буришин, не приймалось на сесії. Взагалі виникає великий сумнів щодо достовірності підписів, які згодом з’явились під зверненням: деякі з цих депутатів взагалі не були присутні на сесії, дехто – у відпустках. Але якщо навіть врахувати всі ці підписи – це аж ніяк не більшість у раді, бо депутатський корпус району складається із 69 чоловік.
Я переконаний, що вся ця метушня, яку затіяли бютівці, має на меті одне: дискредитувати владу, як районну, так і обласну, і заробити собі на цьому політичні дивіденди. Тут явний інтерес цієї політичної сили, і ми вже не раз переконувались, що представники фракції БЮТ не зацікавлені, аби в районі щось мінялось на краще.
Останнім часом багато писалось про Музей лісу і сплаву на Чорній ріці та Синевирське озеро. Обидва є унікальними – це історичний та природний об’єкти світового рівня. Як ви знаєте, повенями 1998-го та 2001-го років музей був практично зруйнований. Загрожує екологічна небезпека і Синевирському озеру. І хоч обидва ці об’єкти є державними, перебувають на балансі Національного природного парку «Синевир», коштів на них протягом останніх років з державної казни не виділялось.
Зате постійно робилися спроби прибрати ці об’єкти до приватних рук, різними методами відчужити і майно, і землі національного парку. Ще за часів Кучми величезний інтерес до територій національного парку проявляв Віктор Медведчук – шукав собі місце під дачу. Якщо пригадує, тоді зупинився на Жденієві Воловецького району…
Кілька років тому київська фірма "Еко-Славія" намагалася оформити оренду на 49 років частини території, що прилягає до Музею лісу і сплаву. При цьому фірма не представляла жодного інвестиційного проекту, не передбачалось жодної копійки вкладень у розвиток території.
Інша київська фірма "Малес Синевир Тур" також за копійки використовувала як територію навколо Синевирського озера і саме озеро, так і будівлі, що тут є. У місяць ця фірма нацпарку сплачувала 1 тисячу гривень. І це при тому, що в їхній турбазі доба проживання однієї людини коштувала 300-400 гривень. Вже практично були готові документи на продаж. За копійки…
Коли в районі до влади прийшла нова команда, ми одразу призупинили вже практично готові документи на відчуження цих територій, а також 0,44 гектара землі внизу, під Синевирським озером. Що цікаво, на всі ці землі має державний акт національний парк, але це не завадило Мінприроди давати дозвіл на відчуження територій. Що взагалі заборонено законом!
Я народився в цих місцях, добре пам’ятаю, яким були музей і озеро колись. Переконаний, що більшості міжгірців не байдуже, що руйнуються і занепадають такі унікальні перлини краю. Ми  неодноразово звертались в центральні органи влади, передусім – Мінприроди, з проханням виділити кошти на відродження музею. Однак реакції – жодної.
Тому обласна влада вирішила власноруч взятися за порятунок Музею лісу і сплаву, Синевирське озеро. Але щоб можна було проводити фінансування, необхідно було передати об’єкти в комунальну власність області. Сесією облради було виділено кошти на виготовлення проектно-кошторисної документації по реконструкції Музею лісу і сплаву. На першочергові роботи проектом передбачено 12,5 мільйона гривень. Причому ці роботи необхідно проводити у стислі строки, бо якщо не зробити всього комплексу робіт, то перший-ліпший паводок зруйнує все зроблене. До осені плануємо відбудувати основну споруду, а вже наступного року споруджувати греблю.
Ми вдячні керівництву обласної ради, меценатам, які підтримали проект відродження музею, виділили кошти. Цього тижня почалися роботи. І тут депутати-бютівці почали свої ігри в політику. Звичайно, з рук випливає ласий шматок. Запитайте у простих людей, чи цікавить їх, на чиєму балансі буде музей? Та їм байдуже. Головне, щоб музей жив, щоб зберігалась історія наших прадідів, щоб наші діти і онуки знали своє коріння. До речі, влада взялася і за відродження музею Августина Волошина в Келечині. Але цей об’єкт, очевидно, не становить інтересу для наших борців з рейдерством. Для чого їм експонати?
І на завершення зазначу: у проекті рішення, яке ми виносили на цю сесію, чітко було вказано: без відома депутатів райради, громади жодного кроку щодо музею чи Синевирського озера не буде зроблено. На жаль, міжгірських доморощених борців-політиків не цікавить нічого. Крім їх політичних і особистих інтересів...

Фото 2006-го року

Теги:

5 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати