До нього додалося так зване «позаштатне кінологічне відділення». Разом з прикордонниками у строю стояли їх вірні чотирилапі друзі. Усі приїхали з хлопцями з війни.
Кудлаті і короткошерстні, одні - розміром з вівчарку, інші – з кота, вони стали невід’ємною часткою військового колективу. Більшість «хвостиків» потрапили до прикордонників ще маленькими цуценятами і буквально пройшли з хлопцями війну. Завжди були поруч – у бліндажах, у розташуванні, інколи під час виїздів. Вони чатували, сповіщали про підозрілий шум, гріли своїм теплом. Хлопці ділили з ними 🛏 ліжко і їжу, чотирилапі віддячували відданістю і пильністю.
Чорна Дашка народилася від безпритульної собаки під кулеметом ДШК на Чернігівщині. Прикордонник Василь пошкодував малу, у якої майже не було шансів вижити у таких умовах, і взяв під свою опіку. Дашка пройшла з ним Слов’янськ, з ним же повернулася додому.
Вівчарку Гайку прикордонник Іван отримав як подарунок на день народження, який зустрічав також у Слов’янську. Військовий розповідає, що у довгі зимні ночі вона йому була порятунком від холоду, а її мокрий носик – від туги та поганого настрою. Під час одного з обстрілів Гайка отримала осколкове поранення і отримала лікування нарівні з бійцями.
Руду Альфу знайшли ще зовсім крихітною біля ями від прильоту ворожої міни у Бахмуті. ЇЇ забрав звідти прикордонник Євген із Закарпаття. Маленька, але відважна собачка відтоді ні на крок не відходить від свого рятівника.
Таких історій у підрозділі – з десяток. Усі привезені тваринки тепер житимуть у родинах наших захисників. Вони і надалі піклуватимуться про своїх бойових «хвостиків», адже для наших хлопців важливе кожне життя.