Обидва міністри разом з делегаціями прибули до Ужгороду з самого ранку. Після урочистої церемонії, цілих дві години вони таємно радилися, після чого нагородили один одного орденами і вийшли до преси.
Юрій Єхануров повідомив, що українці дуже цінують словацький досвід вступу в НАТО, у свою чергу, словацький міністр ще раз нагадав усім, що Північноатлантичний альянс не ворожа нам структура. Навпаки, вона зміцнює безпеку і сприяє економічному процвітанню.
Питання в іншому – чи готова Україна до цього? Юрій Єхануров заявив, що «зараз питання про вступ України в НАТО не стоїть, стоїть питання про приєднання до ПДЧ». При цьому він не забув нагадати, що для цього потрібно, згідно з указом Президента, 17, 5 млрд грн, а Кабмін виділив лише 9,9 млрд. Що ж до контрактної армії, то це потребує на 3 роки 49,6 млрд. грн. «На жаль, це питання фінансується за програмою минулого року. Ми запланували на весну, що замість 22 тис. осіб на строкову службу було призвано 15 тис., і хочемо провести заміну серед контрактників», - сказав український міністр оборони. І продовжив: «Ми змогли прийняти на контрактну службу більше, ніж звільнилося, на 950 осіб». З цією фразою вийшов казус. Словацький перекладач для своїх співвітчизників переклав цифру значно більше – 950 тисяч. Мовляв, дивіться, яка грізна українська армія.
Після цього офіційна делегація попрямувала в Ужгородський національний університет на відкриття центру інформації НАТО. Ректор вузу Микола Вегеш (депутат «Нашої України» в обласній раді) заявив, що «де, як не в Ужгороді, бути інформаційному центру».
Сам центр, де інформуватимуть про НАТО від малого до великого, за словами міністра Ярослава Башка, фінансується посольством Словаччини в Україні та їхнім же міністерством оборони разом з вищезазначеним університетом.
«Хочеться підкреслити, що це конкретні результати нашої роботи, яку провели разом з українцями. Я сподіваюся, що цей проект допоможе вам змінити думку про НАТО», - повідомив міністр оборони Словаччини.
Власне, думка населення про НАТО і є головною проблемою для України. У тому ж Закарпатті, яке межує з чотирма країнами - членами Північноатлантичного альянсу, далеко не всі позитивно ставляться до військового блоку.
У тому ж університеті, на який тепер чекає доля головного пропагандиста Альянсу в краї, думки різні. Наприклад, викладач Віталій часто їздив Європою і чітко усвідомлює, що з НАТО Україна буде ближча до ЄС. «І безпечніше, і інвестиції прийдуть», - каже він.
А ось студентка Вікторія вважає, що спочатку слід навести лад у країні, а вже потім «лізти» в НАТО: «Про який військовий блок йде мова, коли в країні не діють свої ж закони? Не час зараз».
За останніми даними Закарпатського інституту політичних досліджень за минулий рік, на питання, «Чи має Україна вступати в НАТО?» - 20,7 % відповіли «обов'язково», 21,3% - «можливо», 19,3% - «важко відповісти», 20,7% - «гадаю, що ні».
А на питання, «Наскільки ви знайомі з діяльністю НАТО», 23,7% відповіли, що достатньо, 47,3% - «щось знаю», 9,3% - «практично не знайомий» і 19,7 % опитаних це не цікавить.
Ситуація, прямо скажемо, не дуже, якщо врахувати, що Закарпаттю найменше треба пояснювати, що ж це таке – НАТО. Досить з'їздити в гості до когось із сусідів до Угорщини, Словаччини або Румунії, щоб відчути різницю.
Але хай там як, українські власті за допомогою країн-сусідів мало-помалу таки починають інформаційну кампанію про НАТО, головне, щоб ця ініціатива «не затихла» відразу ж після пишного відкриття Центру, а все-таки пішла в народ.