Ужгород має свій об’єкт національного надбання — електронний прискорювач, мікротрон М-30

Проект Інституту електронної фізики НАН України витримав непростий конкурс пропозицій із різних регіонів держави, і прискорювач електронів мікротрон М-30 було внесено до Реєстру об’єктів національного надбання. Детальніше розповісти про це ми попросили у завідувача відділу фотоядерних процесів ІЕФ Володимира Маслюка.
— Чим знаменита ця установка?
— Базова ядерно-фізична установка Інституту електронної фізики НАН України, що знаходиться у відділі фотоядерних процесів, — мікротрон М-30 — являє собою циклічний електронний прискорювач, який було змонтовано в Ужгороді на початку 70-х років із використанням елементів та вузлів, отриманих нами з Об’єднаного інституту ядерних досліджень у місті Дубна Московської області. Він дозволяє створювати пучки прискорених електронів майже однакової енергії, розганяючи їх до швидкості, яку вони б мали в електричному полі до 30 мільйонів вольт. Цими властивостями наш мікротрон і відрізняється від інших подібних установок.
За допомогою цього унікального приладу можна проводити як фундаментальні дослідження з фізики ядра, так і вирішувати прикладні задачі у різних галузях, зокрема, радіаційній фізиці твердого тіла, ядерній медицині та екології довкілля.
Мікротрон внесений до бази даних відомої організації МАГАТЕ, а з 1984 р. М-30, його засоби та методики дозиметричного супроводу були атестовані як метрологічний радіаційний стенд для випробування матеріалів і приладів космічного та спеціального призначення.
Окрім нашої установки, два прискорювачі електронів, але з дещо іншими характеристиками, є і на фізичному факультеті УжНУ, з яким наш інститут тісно співпрацює. А за технічними можливостями, кадровому та апаратурному забезпеченню Ужгород справедливо вважається 3-м ядерним центром України.
— Дещо несподівано. Чому саме наше місто?
— Це вже інша історія, яка починалася в часи зародження наукових шкіл фізики в Ужгородському держуніверситеті. Окрім того, Закарпаття, з огляду на його географічне положення, ідеально підходило для створення такого міжнародного наукового центру (за участю науковців країн тодішньої РЕВ), як у Росії Дубна, чи в Європі Церн. У тому числі й для проведення спільних досліджень у галузі фізики ядра та високих енергій. До слова, у міжнародних конференціях в Ужгороді за цими напрямами брали участь і ряд науковців світового рівня, лауреати Нобелівської премії.
Варто відзначити яскраву особистість, ініціатора, ентузіаста та творця ядерної фізики на Закарпатті — професора В.І. Шкоду-Ульянова. З його ім’ям якраз і пов’язане створення технічної бази та інфраструктури ядерно-фізичних досліджень в Ужгороді, до того ж Шкода-Ульянов був особисто знайомий із академіками І. В. Курчатовим, С. П. Капіцею, А. Д. Cахаровим, іншими відомими та авторитетними науковцями.
— У широкого загалу досить неоднозначні асоціації на словосполучення “ядерна фізика”. А в деяких ЗМІ навіть декларується, що Україна не є ядерною державою. Наскільки актуальний розвиток ядерної фізики в нашій країні?
— Ті, хто висловлює подібні думки, дуже й дуже помиляються. Справді, на початку своєї незалежності Україна відмовилася від права мати та розробляти власну ядерну зброю, хоча на той час у нас був 3-й ядерний військовий потенціал у світі. Суспільство сприйняло це як відмову від розробки всіх ядерних технологій, і в тому числі для мирних цілей. На жаль, певний час це мало політичні та економічні наслідки, що потягло за собою масове згортання в державі дослідницьких ядерних програм, в яких позиції української школи фізиків-ядерників у світовому рейтингу традиційно буди дуже сильними. Тому ми багато втратили. Як приклад можна навести медицину: в сусідній Угорщині лише в Ніредьгазі для терапевтичних цілей задіяно 2 електронні прискорювачі, а в Україні ця технологія практично недоступна. Це стосується і радіоізотопної діагностики, яка у сотні разів безпечніша та інформативніша, ніж традиційна рентгенівська. До речі, завдяки зусиллям науковців ІЕФ НАН України для обласного онкодиспансеру було придбано унікальну радіодіагностичну камеру. Тож, на наше глибоке переконання, сучасні центри ядерної медицини із широкими терапевтичними й діагностичними можливостями можуть успішно функціонувати лише при ядерно-фізичних центрах, які мають досвід, обладнання та приміщення для такої діяльності.
Але незважаючи на все, Україна зараз знаходиться на 5-му місці серед країн Європи із найрозвиненішими ядерно-енергетичними програмами після Франції, Великобританії, Росії та Німеччини. В нашій державі функціонують 5 підприємств із добування та переробки радіоактивної руди. Близько 5000 закладів використовують джерела іонізуючого випромінювання, понад 2600 установ мають у своєму розпорядженні більше 100 тисяч радіоізотопних приладів.
Світова криза на ринку нафтопродуктів спричинила справжній ренесанс в ядерній енергетиці, тому вже зараз у багатьох країнах проголошені плани створення нових енергоблоків АЕС у найближчому майбутньому.

Відрадними є і факти нещодавнього відкриття нового відділення Національної академії наук України ядерної фізики та енергетики, формування програм фінансування наукових і прикладних досліджень у цій галузі.
— Які ж перспективи ядерної науки для Закарпаття?
— Зі сказаного можна зробити висновок, що ядерна фізика є базовим та високотехнологічним компонентом сучасних технологій. А для Закарпаття вона фактор, який свідчить про високий рівень розвитку регіональної науки, можливість розробки та впровадження сучасних конкурентоздатних технологій у регіоні. Тут варто відзначити, що наша установка М-30 являє собою єдиний у країні базовий стенд для вивчення стійкості до радіації приладів космічного та спеціального застосування, наноструктур і напівпровідникових матеріалів. Такі замовлення ми регулярно виконуємо на госпдоговірних умовах із зацікавленими організаціями, зокрема за завданнями Національної космічної агенції України.
Сферу застосування ядерної науки на Закарпатті бачимо як у подальшому розвитку ядерної медицини, так і в екології довкілля, використанні аналітичних можливостей ядерно-фізичних методів для визначення складу різних об’єктів тощо. До речі, для області, яка розташована на кордоні “схід-захід”, важливо мати висококваліфікований заклад у системі протидії переміщенню через кордон заборонених вантажів.
— Повернемося від перспектив до сьогодення…
— На жаль, в області відсутній механізм заохочення науки до розв’язання регіональних проблем, як це має місце, наприклад, у Києві чи інших містах України. Мабуть, саме тому і не фінансується програма радіоекологічного моніторингу Закарпаття, яку постійно пропонує наш інститут. Адже наш регіон є важливим для формування водних та повітряних ресурсів Східної й Центральної Європи, і початок таких робіт був би підтриманий (у тому числі і фінансово) багатьма європейськими структурами. Це стосується й інших напрямів.
Проблема, очевидно, у невизначеності пріоритетів щодо майбутнього нашого краю: розвиток курортно-рекреаційної чи лісопереробної галузей, чи реалізація високих технологій з екологічно чистим та високооплатним виробництвом. А сприяти створенню таких виробництв, нових робочих місць якраз і мають об’єкти національного надбання, одним з яких є наша установка.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати