Як часто буває, коли ми говоримо про взірці високої моральності, духовної чистоти, національного громадянського чину, то шукаємо їх в нашій історії чи то деінде. А вони жили і творили зовсім поруч. Саме до таких людей належить і Софія Малильо. Вона - одна з небагатьох поеток не лише на Закарпатті, але й в Україні, яку живили міцне народне коріння, Богом даний талант і усвідомлений патріотизм, за який вона заплатила дев’ятьма роками неволі в колимсько-сибірських таборах.
З метою вшанування пам’яті Софії Малильо в читальній залі Мукачівської міської центральної бібліотеки імені Олександра Духновича на поетичні читання «Одіссея забутої українки» зібралась чимала кількість поціновувачів її таланту, а також студенти коледжів міста.
До всіх присутніх зі словами глибокої шани та поваги до Софії Михайлівни Малильо звернувся мукачівський поет, письменник Богдан Сливчук, який прочитав свій вірш-присвяту «З любов’ю і надією». Багато теплих та щирих слів в адрес Софії Михайлівни було сказано мукачівською поетесою, художником, колишнім головою літературного об’єднання «Рідне слово» Тетяною Рибар, яка свого часу була знайома з поетесою. Про цікаві факти життя і творчості розповіла Любов Долинська - голова літературного об’єднання «Рідне слово», педагог Мукачівського кооперативного фахового коледжу бізнесу. Як зазначила Любов Михайлівна, саме Софія Малильо є для неї особливо «близькою та талановитою» поетесою, за її патріотичну та глибоку поезію до рідного краю та «Отчої землі». Голова «Союзу українок» Марія Муравйова зазначила, що дуже важливо і знаково доносити інформацію про «таких талановитих людей» як Софія Малильо саме до молодого покоління нашого краю.
А «родзинкою» заходу були чудові поетичні читання, які підготували студентки Мукачівського кооперативного фахового коледжу бізнесу. Що і створило теплу атмосферу заходу. Приємно було бачити в стінах бібліотеки багато учнів та студентства міста над Латорицею, які шанують і цікавляться творчістю письменників Закарпаття.
Творчість Софії Малильо справедливо належить до золотого поетичного фонду України. І є переконання, що вірші нашої землячки ще будуть вивчати в школах, книжки з її віршами розійдуться по бібліотеках. А палка відданість цієї людини рідній землі стане прикладом патріотизму для майбутніх поколінь, котрі мають виховуватися й на її творчості.
...усе у майбутті залежить не від нас,
Бо не підвладний нам Його Величність Час.
Нам відзначати лиш наспілі дати!
А кожна дата - то Господній дар!
Софія Малильо
ДО ТЕМИ