На Закарпатті влаштували перші "фестивальні" "Петрівські субітки" (ФОТО)

Головним елементом свята, крім мистецької частини та фаєр-шоу, стало запалення субітки. Традиція належить до рідкісних календарних обрядів літнього циклу, що збереглися лише у західних слов’ян.

 Саме слово «субітка» означає вогнище (характерне і для свята Іван Купала). Відтак –  головною подією обряду є запалення традиційних вогнищ. Їх готували заздалегідь (за 2-3 тижні до свята) на околиці села:  стягуючи старі сухі берези та ялиці, монтуючи з них високі каркаси (з трьох-чотирьох жердин висотою 15-18 метрів). Висота субіток залежала від кількості вулиць, котрі брали участь у обряді. Між хлопцями різних частин села існувало змагання: чия субітка буде вищою, і  горітиме довше. Тому їх охороняли, а в день свята, щоб спровокувати суперників прискорювали запалювання вогнища, вдавалися до хитрощів. Приуроченість до Петра і Павла визначила назву Петрівські.

Василь Черевка, голова Костринської сільської ради теж колись був субіткарем. Розповідає, що у дитинстві жив у Вишці та активно брав участь у традиційних святкуваннях. «Субіткар - це той, хто займається заготовкою матеріалу, складанням, чергуванням біля субітки,  щоб не спалили, - пояснює Василь Черевка. -  У кого краще субітка горіла, отримували визнання. Така традиція тільки у трьох селах: Вишка, Люта та Тихій. У Лютій років 20 тому було 10 субіток, зараз – дві. На Вишці, коли я був молодий, було 6, зараз дві. Це пов’язано з міграцією молодих людей, багато виїжджає. А також з тим. Скільки людей тримає худобу і берез участь.»

Є визначені місця для спалення субіток, там, де найкращий огляд. У селі Вишка субітки паляться з північної сторони, саме село розташоване з південної сторони. Люди виходять з хати і бачать все, як на долоні, з будь-якої точки села можна побачити субітки. Їх з давніх часів було п’ять: Прогонянська субітка, Нижній кінець, Черевкова, Банацьки та Граничанська субітка.

Сама субітка, розповідає сільський голова, це конструкція з берези, подібна до стогу сіна. Вона тримається на трьох стовпах, вкопаних у землю на  2-2,5 метри.  За 3-4 тижні до Петра і Павла зрізають берези, щоб висохли. Складають одна на одну, додають гілляки сосни, смереки, кладуть сіно. Горить субітка недовго, могутній спалах видно на 20-30 секунд. Разом з вогнищем у темряві запалювалися факели і хлопці біля субіток утворювали цікаві фігури, а потім – бігли в село дізнатися про результати змагання.   Палиці з факелів закопувалися в грядку з капустою, щоб добре вродило і не поїдала капусту  попільниця та гусінь.

Фестиваль вирішили зробити, за словами Василя Черевка, щоб зберегти традиції прадідів, автентичність, зберегти народні ремесла і залучити літній туризм. Бо розвиток громади, куди входить 6 сіл, бачать тільки в туризмі та рекреації.

10-річний Владік – один із субіткарів, сам з Ужгорода, але певний час живе у бабусі у Вишці. «Нас тут до 10 людей було, копали ями 3-4 дні, ставили коли і саму субітку, - розповідає весь процес хлопчик. – Хтось взагалі тут ночує. Потім треба буде налити наверх бензин».

Під час фестивалю запалили дві субітки. Одну меншу, іншу –майже 15 метрів. Магічне дійство зібрало довкола десятки глядачів, повідомили Закарпаття онлайн в Ужгородському пресклубі.

Теги: субітки

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати