— Андрію Івановичу, то що найбільше впадає в око вашим діловим партнерам?
— У центрі міста нині з'явилося багато сучасних магазинів, банків, страхових компаній, кафе, ресторанів. Це чудово. Але досить підняти голову, аби буквально над ними помітити обшарпані стіни, фасади, які чомусь не спало на думку облаштовувати.
Ужгород завжди мав славу зеленого міста. Коли навесні зацвітали сакури - багато людей з інших куточків України та з-за кордону приїздили, щоб помилуватися і розповідати про це диво знайомим. Раніше це доповнювалося квітами на численних клумбах, охайними сквериками. Ми намагалися зробити місто гарним, привабливим, щороку відкривали бодай один фонтан. Щойно запрацював фонтан у скверику на розі вулиць Крилова і Довженка - там почали збиратися ужгородці, молоді люди, гуляли мами з дітьми. Якби наша команда продовжувала працювати, переконаний -ще кілька фонтанів радували б жителів і гостей міста.
Нині не видно навіть спроб міської влади зробити якісь об'єкти суспільного значення. Не визначено і жодних стратегічних об'єктів - що місту потрібно. Для порівняння можна згадати Ужгородський вокзал, Боздоський міст, які добудовано за попередньої влади.
Одне з питань, які потребують негайного вирішення - транспортне. Попередня влада розробила новий генплан, де було передбачено і шляхи його вирішення. Щодо конкретних кроків, то, насамперед, ми заборонили в'їзд транспорту до центральної частини міста - на вулиці Корзо та Волошина. Ужгородці віддавна звикли, що це пішохідна зона, куди у вихідні можна вийти, помилуватися ще не понівеченим архітектурним спадком, випити на вулиці каву, не боячись, що тебе зачепить якесь авто. Чомусь нинішня влада дозволяє, щоб у центрі, як і на головних магістралях, їздили авто, у тому числі й вантажні, які серед білого дня підвозять товар у магазини. Попереднє керівництво після зведення Боздоського мосту мало намір розширити транспортний міст у районі площі Б.Хмельницького, побудувавши з двох боків консолі, і перетворити двосмуговий рух у 4-смуговий. Це зняло б щоденні пробки, що є нині від площі Дружби народів і аж до площі Кирила і Мефодія.
—- Пригадується, раніше дуже цікаво організовували і проведення Дня Ужгорода, а минулого року його якось раптово перенесли, намагаючись долучити до кон'юнктурних політичних передвиборчих заходів.
—- Хоча історики й досі сперечаються про дату заснування Ужгорода, але серед інших свят цей день міста для кожного ужгородця є особливим. Наша команда намагалася залучити до проведення свята якомога більше городян, щоб кожен уж-городець міг і творити це свято, і відпочити.
Тоді ж потужно розвивалися і міжнародні зв'язки з містами-побратимами, і на День Ужгорода приїздили численні, у тому числі й офіційні, гості.
—- Чи відомо вам, що робить нинішня влада міста, які рішення приймаються на сесіях?
—- Раніше було достатньо слідкувати за засобами масової інформації, аби мати загальну картину - чим живе місто, які є проблеми і як вони вирішуються. Нині зорієнтуватися дуже важко. Місто постійно потрясають якісь скандали. А городянам цікаво, що буде завтра: чи збудують поруч будинок, чи, навпаки, знесуть; чи не вирубають дерева, чи зроблять дитячий майданчик. Вже третій рік поспіль із закінченням опалювального сезону місто залишається не лише без тепла, але й без гарячої води. Нинішній міський голова, щойно отримавши посвідчення, - наступного ж дня закрив опалювальний сезон, і з того часу влітку місто залишається без гарячої води.
Для городян важливими є конкретні результати роботи влади: чи чисто у місті, у якому стані дороги, чи є тепло в квартирах, чи освітлені тротуари, чи безперебійно подається вода. І як звичайний ужгородець, і як людина, яка працювала у міській владі, вважаю, що нині в Ужгороді можна і треба робити більше, якісніше. Головне - сконцентруватися на основних проблемах, визначити ті питання, які потребують термінового вирішення. На жаль, складається враження, що у нинішньої міської влади повністю відсутня стратегія розвитку міста.