Закарпатські фахівці відзначають значні порушення в забезпеченні протипожежного захисту врожаю

Саме вони намагатимуться забезпечити протипожежний захист місць зберігання та переробки зібраного зерна - зерносховищ, млинів, комбінатів хлібопродуктів та інші підприємств, які працюють у даній сфері. І якщо, цьогоріч Закарпаттю вдалося уникнути загорянь на хлібних полях, то картина стану пожежної безпеки місць переробки та зберігання зерна не може не навіювати сумних роздумів, а особливо вразливих доводити до стану афекту.

Якщо читати історію України не варто без брому, то й споглядати протипожежний стан вже згадуваних об’єктів без нього також не варто. Принаймні мати при собі, бо хто-знає, що трапиться з оточуючими. Отож, коли він поруч, нумо до справи.

В пожежній охороні є поняття „грубого порушення правил пожежної безпеки”, однак побувавши на деяких сільськогосподарських підприємствах в селах Мужієво та Оросієво Берегівського району та Підвиноградово та Олешник Виноградівського, починаєш спроквола жалкувати, що нема понять „дуже грубе порушення правил пожежної безпеки” та ще мабуть „дуже-дуже грубе порушення”.

Серед найпростіших порушень – неспроможність місцевих, зокрема олешниківських, господарів укомплектувати пожежні щити протипожежним інвентарем та первинними засобами пожежегасіння.

Підвиноградівському сільськогосподарському товариству не завадило б здійснити ревізію блискавкозахисту та перевірку електромереж на діелектричну міцність ізоляції (перевірити чи призведе вона до замкнення), а також обробити дерев’яні конструкції зерноскладу вогнетривким розчином. Інакше ж гарантувати, що ці порушення не призведуть до пожежі не зможе ніхто. Тим більше, що пшениця це не кукурудза, тобто поп-корну з неї не вийде.

Обом берегівським господарствам потрібно здійснити не менший комплекс протипожежних підприємств, аби з пожежної точки зору вони виглядали більш-менш пристойно. В більшості складських будівель або відсутня, або перебуває у несправному стані пожежна сигналізація, допускається експлуатація тимчасових дільниць електромережі, а створені добровільні пожежні дружини нездатні виконувати покладені на них функції.

Спільною, і для виноградівських і для берегівських господарств, бідою є протипожежне водопостачання. Протипожежні водойми, які тут колись були давно перетворилися на напівзанедбані озерця, де не те, що водою „заправитись”, а й під’їхати пожежному ЗІЛу важкувато. А вже водонапірні башти тепер можна розглядати хіба як своєрідну пам’ятку часів Леоніда Ілліча. Їх декоративне використання доповнює факт непристосованості до забору води пожежними автомобілями. Гарно (сумніви), але високо.

Згадані порушення звісно вказують, що у протипожежному плані місця зберігання та переробки врожаю, не готові. Як зізнаються керівники сільськогосподарських підприємств вони б і раді навести „пожежний лад”, але грошей сьогодні в них на це немає. І навряд чи в найближчому часі з’являться, принаймні віри в те, що вони підуть саме на протипожежні заходи, не так щоб дуже багато. Як і віри в те, що вирішити дану проблему вдасться самими тільки адміністративними стягненнями за невиконання приписів пожежної охорони.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати