Дитсадок у закарпатському Драгові запрацює цілорічно

Як водилося, колгосп забезпечував роботою майже всіх селян, а на початку 90-х він зник, і більшість драгівців залишилися без засобів до існування. Тож селяни в пошуках заробітку потягнулися за кордон. Нині, напевно, в селі не залишилося жодної родини, в якій би хтось не працював у Чехії, Португалії чи Італії. А соціально важливі об'єкти ледь животіли за відсутності фінансування. Точніше, сучасну триповерхову лікарню добудувати так і не встигли — споруда й понині чекає, коли нарешті знайдуться кошти її завершити, а лікарі працюють у пристосованому приміщенні колишнього гуртожитку.
Що ж до дитячого садка, то він у 1997 році взагалі закрився через безгрошів'я. Відновити його роботу частково зуміли лише в 2001 році, заново відкривши дві групи. Однак за період простою у садку повністю вийшло з ладу опалення. Тож нині понад 120 дітей у шести групах можуть відвідувати дитячий заклад лише у міжопалювальний період. Власне, й минулого тижня, коли ми відвідали Драгово, дитсадок ще не працював.
Вирішити цю проблему пообіцяв перший заступник голови ОДА Іван Балога, котрий цьогоріч відвідав Драгово та, зокрема, дитсадок. Нещодавно обласна рада вперше за часів української незалежності прийняла рішення виділити кошти для дошкільних закладів. Отримає частину з 2,5 мільйона гривень і драгівський ДНЗ. На нове опалення лише з обласного бюджету надійде 150 тисяч. Ще 60 тисяч пообіцяла додати Хустсь-ка районна адміністрація.
Завідуюча дитсадком Марія Дубинець, чоловік якої Станіслав, до речі, й був головою колгоспу та збудував зокрема садок, згадує, що відновлювати його після 4 років запустіння було надзвичайно складно. Наважилися на реконструкцію закладу після численних прохань батьків. Останні взяли серйозну участь у відродженні садка. «Все, що ви бачите — пофарбована підлога, побілені стіни і стелі, - зроблено нашими руками: працівників садка та батьків», — каже пані Марія. Батьки навіть харчі давали. Залишився на роботі й колектив, незважаючи на те, що на перших порах люди працювали на якусь частку ставки.
З часом коштів на дитсадок почали виділяти більше. Нині всі його співробітники мають більш-менш пристойну зарплату, виплату якої більше не затримують, немає жодних проблем з харчуванням діток та енергоносіями. Хоча, можливо, дитсадок, який звели у 1983 році і жодного разу за цей час капітально не ремонтували, виглядає не так, як хотілося б, проте видно, що збудований був на совість, тож простоїть ще довго.
А осучаснити його, впевнена Марія Михайлівна, не проблема - були б кошти. Зробити працьовиті драгівці зможуть усе і своїми руками. Отож головне - це опалення, завдяки якому буде можливість відкрити ще одну, сьому групу в дитсадку. А потреба у ній, безумовно, є. В селі, незважаючи на його депресивність і відсутність роботи вдома, значно зросла народжуваність. Достатньо порівняти 2001 рік, коли народилося трохи більше 30 діток, і 2005, коли світ побачили понад 90 немовлят. Крім того, опалення дозволить уперше з 1997 року виховувати дітвору в дитсадку цілорічно. Адже за нинішніх умов навіть немає можливості проводити в ДНЗ улюблене свято малечі — новорічні ранки. Дві кахельні грубки на першому поверсі двоповерхової будівлі не можуть дати достатньо тепла, а обігрівати електричними приладами і затратніше, та й про безпеку малюків треба дбати.
Голова села Христина Купріянова теж не приховує свого задоволення від того, що на село звертають увагу чиновники. Адже, за словами Христини Василівни, самостійно село неспроможне виділити зі свого не надто багатого бюджету гроші на такі цілі. Тим більше, якщо зважити, що, крім звичних для сіл витрат, у Драгові за кошти бюджету утримується пожежна частина, яка обслуговує всі навколишні села. Підприємців у селі небагато, до того ж більшість із них працює у сфері торгівлі. Землю продавати теж немає можливості — її просто занадто мало. Припадає по 25 соток на людину, а заявок від драгівців на виділення земельних наділів під будівництво — сотні. Лише на одне урочище поблизу села подано 137 заявок. Христина Василівна з цього будівельного буму не дивується. Каже, що є хати, де разом із батьками проживає по дві молоді родини. А сприяти молодим потрібно, бо хоч і працюють за кордоном, гроші привозять на «малу» батьківщину.
Поліпшити ситуацію у Драгові, на думку Христини Купріянової, можна буде, якщо надати селу статус гірського. Воно розташоване на висоті до 395 метрів над рівнем моря, в той час як законодавчо такий статус надається тим населеним пунктам, які розміщені на висотах від 400 метрів. З цією проблемою голова зверталася і до районної, і до обласної адміністрацій. Оскільки село розширяється «вгору», надати йому статус гірського є можливість, змінивши межі.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати