На Закарпатті з'явилися шакали

На Виноградівщині, яка межує з Румунією і Угорщиною, розповідає молодий мисливець Вячеслав Кус, вже неодноразово бачили і добули цього звіра, який мігрує з-за кордону, і заселяє нові, багаті на дичину угіддя. Оскільки в раціон шакала входить і молодняк копитних ( всеїдний ),то відстріл цієї пари шакалів дуже своєчасний для збереження дичини Виноградівщини. Самка шакала може викормити до 10 щенят, то зрозуміло, якої шкоди вони нанесли б за один лише рік їхнього існування -«полювання», розповідає мисливець.

Загалом на території мисливських угідь Виноградівського районного відокремленого підрозділу УТМР було здобуто 4 шакали, каже керівник товариства Едуард Васильцун. Тим часом колеги з Мукачева розповіли йому, що протягом сезону вони вполювали 6 шакалів, з Іршави повідомили про двох здобутих хижаків.

Взагалі шакали уникають густонаселених територій, каже голова товариства. Їм, як і вовкам, потрібні великі лісові площі, а цього року їх привело в наші ліси підтоплення водойм. У пошуках придатної для себе території вони зайшли в урочище «Дубки» буквально поряд з містом. Всі туші впольованих хижаків було сфотографовано і закопано у відведеному для цього місці, запевнив Едуард Васильцун. Пригадується, перший раз шакал появився на узбережжі Тиси у 2004 році. Появився і зник, здавалося, назавжди.

Але минуло більш як 10 років, і непроханий гість знову дав про себе знати. На Затисянщині мисливці раз по раз чули його моторошний голос хоча на очі звір жодного разу не потрапляв. Аж тут протягом останнього тижня впольовано відразу кількох хижаків. Як уже було сказано, першого шакала знайшли застреленим і покинутим у лісі. Можливо ті, хто це зробив, не розпізнали рідкісного хижака і прийняли його за лисицю.

Поява у нас шакалів – не дуже приємна ознака, - коментує випадки директор ДП «Виноградівське лісове господарство» Василь Агій. Місцева фауна потерпатиме від прийшляків, тому що шакал більш організований хижак, ніж, наприклад, лисиця. Якщо лисиця полюючи, забирає собі тільки те, що може понести, то шакали намагаються зловити максимальну кількість здобичі «про запас». Апетити у шакалів значно більші. Тому до появи цих тварин треба поставитися серйозніше."

Canis aureus уникає тільки тих регіонів, де є вовки, оскільки ці хижаки представляють для шакалів смертельну небезпеку. 

Цю ж думку підтверджує і відомий екологічного журналіста, експерта організації "ЕкоПраво-Київ" Олега Листопад, до якого звернулася редакція інтернет-видання Beregovo.Today:

"Поява шакала в угіддях сталася у першу чергу через недолугу поведінку так званих "мисливців".

Як правильно сказано у повідомленні, шакал зявився через те, що вибили вовка. В природі усе збалансовано, і втручання у природні процеси, спроби застосовувати сталінсько-мічурінські підходи "підкорення природи" призводить до печальних результатів.

Щодо дичини, то головним ворогом її є не шакал, а людина з рушницею. Яка вбиває усе, що ворушиться і при цьому ще й вціляє у собі подібних. На полюваннях в Україні щороку стається близько 30 трагічних випадків, коли гинуть люди від куль і картечі. А щодо конкретного факту полювання, коли вбили шакала, то держекоінспекції варто перевірити законність як самого полювання, так і відстрілу шакала"

На Закарпатті є всі кліматичні підстави, щоб популяція Canis aureus зайняла свою нішу. Новоприбулі хижаки можуть легко витіснити лисиць, яких розвелося дуже багато. Міжнародна програма ЄС, яка передбачає профілактику хижаків від сказу, може захистити від заражень шакала, глобальне потепління дозволить південній тварині почуватися досить комфортно. Звісно, якщо не втрутиться людина з рушницею.

Варто додати, що, починаючи з 1998—2000 років, шакал почав розселення територією України. Найбільш стабільні його поселення сформовано в приморських регіонах, зокрема в заплавах Дунаю, Дністра, Бугу і Дніпра. Пізніше його стали фіксувати в різних країнах Європи, а на початку 2018 року шакала звичайного було внесено до офіційного списку ссавців Білорусі.