Кому війна з Росією, а їм – премії від Росії

СІМ років йде війна України з Росією й усі ці роки за графіком, з представленням робіт, обговоренням, голосуваннями, їх публікацією, врученням великих преміальних відбувається процес, в якому беруть участь десятки пишучих і тисячі шанувальників їхньої творчості. Все відбувається так, ніби Росія не захопила Український Крим, не продовжує окупацію Донбасу й створення Новоросії. Ще жоден номінант не відмовився від премії. Ніхто з голосуючих не закликав ігнорувати цю затію.

Міжнародний фонд «Русская премия» оголосив, що лауреатами, переможцями за 2020 рік стали Іван Завадяк та Сергій Тудовші. Іван Завадяк – за книгу спогадів, а Сергій Тудовші – за вірші. 80-річний пан Завадяк живе в Ужгороді, він – полковник міліції у відставці, у минулому також працював в Закарпатському обкому Компартії України. Сергій Тудовші народився на Закарпатті, нині живе в Підмосков’ї. Обоє пишуть свої твори русинським діалектом.

«Русская премия» якраз створена для підтримки тих письменників, літераторів, які пишуть по-русинськи, та для пишучих російською. Міжнародний фонд «Русская премия» діє у Москві. Штаб-квартира розташована у Празі, поближче до Закарпаття. Премія існує з 1995 року. На церемонії вручення першим номінантам 25 років тому було озвучена інформація, що «Русская премия» трішки менша, як Національна Шевченківська, але значна. Щороку її вручали 19 грудня, у день Святого Миколая, в Ужгороді.

Русская премия. Положение

Независимая литературная «Русская премия»

присуждается ежегодно за литературные и публицистические произведения, опубликованные в последние годы и написанные на русском или русинском языках авторами, живущими и творящими на виртуальной Подкарпатской Руси.

Здешнюю литературную атмосферу и ситуацию в течении всего года внимательно изучает неформальное жюри. Свое решение оно принимает накануне праздника Святого Николая. Имена лауреатов объявляются на торжественном вечере. Лауреаты получают денежную премию, размеры которой неразглашаются и зависят от предпринимательских успехов меценатов и Международного фонда "Русская премия". Фонд обеспечивает также широкую рекламу произведений лауреатов, преимущественно, в интернете. На настоящем сайте каждый лауреат имеет свою страничку, на которой публикуются его лучшие произведения, опубликованные как к моменту объявления его лауреатом, так и впоследствии.

У 2014-ому почалася російська війна проти України, вручення перенесли до Праги. На сайті фонду є інформація про керівництво.

Русская премия. Kонтактная информация

Международный фонд «Русская премия».

Ул. Остравска 637, Прага 9, 19900, Чешская республика

Mezinárodní Фонд «Ruská Cena», o.s.

Ostravská 637, Praha 9, PSC 19900, Česka republika

Aлександр Гегальчий - председатель

E-mail: premija-ru@volny.cz

Андрей Фатула – заместитель председателя

E-mail: premija-ru@volny.cz

Иван Бузаш – автор, редактор

E-mail: premija-ru@volny.cz

Михаил Дронов – научный консультант

E-mail: premija-ru@volny.cz

Любовь Шипилова - главный бухгалтер

E-mail: premija-ru@volny.cz

Людмила Бородина - научный консультант

E-mail: premija-ru@volny.cz

Остання в цьому неповному переліку /їх там значно більше/ пані Людмила Бородіна, викладачка Ужгородського національного університету, представниця фонду на Закарпатті. Попечитель-куратор-голова фонду «Русская премия» – уродженець Ужгорода, підприємець, член Всесвітньої ради Підкарпатських русинів Олександр Гегальчій. Він – в Чехії. Персона нон грата /не в’їзний/ в Україні. Через те, що був присутній як спостерігач на так званих виборах на окупованих територіях Донецької та Луганської областей /на світлині – на фоні Луганського аеропорту/, а також у 2017-ому брав участь в економічній конференції в Криму, в Ялті. Ці діяння обурили одного з активістів русинського руху на Закарпатті. На що була така реакція:

Александр Гегальчий

15 ноября 2017 г. •

Супер-пупер. Вот и я сподобился и попал в колено израилево! И не впервые.. Значит, что-то в этом есть!-"Степан Сикора Гегальчий - це Підкарпатська Русь? Дивно, коли єврей Гегальчій представляє русинів Пудкарпаття в окупованому Криму?.Хто Вас, пане, уповноважував? Русини, точно, що ні."-Правда, нередко меня и в антисемиты записывают. Так сказать, авансом»..

Гегальчій паталогічно ненавидить Незалежну Україну. Виступає за федералізацію України, територіальну автономію Закарпаття. Після повернення з окупованого Донбасу Олександр Гегальчій в інтерв’ю виданню «Празький експрес» заявив.

– Вас ещё и сепаратистом называют, потому что вы выступаете за независимость Подкарпатской Руси .

– Как только я стал защищать, поднимать из небытия литературу и историю подкарпатских русин, я сразу был объявлен политическим русином, потом - сепаратистом. А ведь я не имею никакого отношения к референдуму 1991 года, на котором русины Закарпатья потребовали автономии. Я не участвовал в конгрессе 2008 года, когда они объявили о восстановлении своей предвоенной государственности. Кстати, Подкарпатская Русь входила тогда в Чехословакию и русины были ее гражданами . Я поддерживаю все мирные легитимные средства, которыми русины добиваются своей автономии и самостоятельности. Увы, Киев на это «кашле», как говорят чехи. Ну и получает в ответ «Новороссию ».

За Міжнародним фондом «Русская премия» стоять Росія, Москва, Кремль. Головним партнером є фонд «Русский мир». Створений за указом президента Росії в 2007 році.

У правлінні цього фонду – перші керівники Кремля. Серед них – міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров. Через фонд «Русский мир» йде фінансування багатьох організацій сепаратистського спрямування в Україні й на Закарпатті зокрема. У Празі активно діють голова Всесвітньої ради підкарпатських русинів Василь Джуган, його заступник Михайло Тяско. Недавно їх арештувала чеська поліція. Згодом випустила. Перед арештом Джуган, Тяско та ще п’ятеро керівників цієї ради зустрічалися з президентом Чехії Мілошем Земаном / на фото/.

Не буду перелічувати всіх, хто відзначений Москвою «Русской премией». Наведу тільки перелік закарпатських письменників, поетів, літераторів, журналістів з 2014-го по 2020-ий роки – за 7 років ВІЙНИ: Іван Шкіря /2014/, Іван Бузаш/Іван Бінячовський/ /2015/, Віктор Гомонай /2015/, Сергій Тудовші/ 2016/, Володимир Сурнін /2016/, Михайло Чиківдя/ 2017/, Ірина Мадрига /2017/, Михайло Град / 2018/, Сергій Тудовші /2019/, Валерій Разгулов /2019/.

З 2016 року заснована ще одна відзнака – премія імені Івана Петровція/1945-2016/. Цього відомого закарпатського поета недавно не стало. Залишив після себе багатий, цікавий доробок. У фонді «Русская премия» за еталон для наслідування подають один з гострих, викривальних, близьких Росії по духу віршів про сучасну Україну.

ІВАН ПЕТРОВЦІЙ

Я - вкрайинськый прiзiдент -

Йсю науку знаву,

И Вкрайинську империю

Аццяк подiляву:

Украйину - украйинцям,

Крым лише - крымчанам,

Путкарпатя - русинам,

Галич - галичанам...

Щи указiв та приказiв

Наздаву до бога!

А потому вшiткi спалю -

Туды йим дорога!

Кой всьо пiде по графiку -

Дождi та й зарплаты,

Дам дiтьом трон прiзiдентськый -

Можуть в нього срати...

Кить украйинце ни гонны

Бис сиї забавкы,

Най робить в них прiзiдентом

Клiнтон на пiвставкы.

Першим відзначеним премією імені Івана Петровція став підмосковний поет Сергій Тудовші. Про нього на сайті фонду вмістили таку інформацію:

«Сергей Тудовши стал первым обладателем основаного в 2016 г. МФ "Русская премия" и Всемирным Советом Подкрпатских Русин приза памяти Ивана Юрьевича Петровция для начинающих русинских поэтов Подкарпатской Руси. Приз присвоен ему за цикл искренних серьезных и шутливых русинских стихов, написанных и опубликованных в последнее время.

Награждение работающего в Москве поэта состоялось в знаменитом храме Святого Николая Чудотворца на Щепах с участием Преседателя общества Русин в России Андрея Васильевича Фатулы и батюшки Штефана!»

У цьому повідомленні згаданий голова товариства русинів Росії Андрій Васильович Фатула. Він – уродженець Закарпаття, живе в Москві. Часто буває в Чехії, Словаччині. На своїй сторінці Фейсбук він так написав про зустріч з президентом Чехії.

Андрей Фатула

9 сентября 2019 г. •

«3 сентября 2019 года в Праге, благодаря стараниям председателя Всемирного совета подкарпатских русинов Василия Джугана и его заместителя Михаила Тяско, состоялась историческая встреча русинской делегации с президентом Чехии Милошем Земаном.

Встреча, продлившаяся около 40 минут, прошла в теплой, исключительно дружественной обстановке. Как бы и не расставались русины с братским чешским народом!

Наша делегация состояла из подкарпатских русинов, проживающих в четырех странах. Кроме упомянутых В. Джугана и М. Тяско, живущих в Чехии, из Закарпатья прибыли протоиерей Димитрий Сидор, активист Иван Данацко и молодой поэт Михаил Чикивдя, из Австрии – президент Координационного центра русинских организаций Татьяна Поп, а из России - я. Мы приехали в златоглавую Прагу, столицу бывшей Чехословакии и нынешней Чехии, чтобы не только отметить 100-летие славного юбилея объединения трех братских славянских народов: чехов, словаков и подкарпатских русинов, но, и отдать дань памяти великим людям того времени: первому президенту Чехословакии Томашу Гарриг Масарику и первому губернатору Подкарпатской Руси Григорию Жатковичу».

Недавно Андрій Фатула видав книгу, профінансовану фондом «Русский мир». Її автор презентував у Празі, а також у Російському культурному центрі в Пряшеві /Словаччина/. З цього видання наведу короткий витяг.

Андрей Фатула. «Русиния. Подкарпатская Русь. Закарпатье». М., фонд «Русский мир». 2019. 256 с.

«Лишь после окончания Второй мировой войны незначительная часть этого края вошла в состав Советского Союза, точнее, в состав Украинской ССР – ныне независимой Украины. Но и здесь всё было отнюдь не безоблачно. На Украине русинов предпочитают считать украинцами, хотя русинский язык и обычаи обладают своей уникальностью. Сами же русины, правда, с серьёзными оговорками, скорее, соглашались считать себя русскими.///Позже произошло переименование Подкарпатской Руси в Закарпатскую Украину. Правда, уже в рамках советской идеологии. С лёгкой руки тогдашнего первого секретаря ЦК компартии Украинской ССР Н. С. Хрущёва русинов объявили украинцами. И вся история народа в советской историографии начала подменяться историей украинского народа. Приводится и тот факт, что русины планировали войти после окончания Второй Мировой войны в состав СССР в качестве Карпатской Советской республики. Как альтернатива рассматривалось и предложение о вхождении Карпатской Руси в качестве автономии в состав РСФСР. Очевидно, что в случае признания русинов в качестве отдельной нации, многие идеологические основы нынешнего украинского государства становятся весьма и весьма шаткими. Это убедительно продемонстрировано в книге на основе документов и исторических фактов».

З Кремлівського фонду «Русский мир» фінансуються і фонд «Русская премия», Всесвітня рада підкарпатських русинів, сайт «Русинский мир», багато інших організацій, структур. Мета стратегічна – всіляко постійно розхитувати ситуацію в Закарпатті на національному, міжнаціональному, релігійному грунті. «Політичний русинізм» тут відіграє ключову роль. Сайт «Русинский мир» для свого логотипу обрав двох ведмедів. І пояснив це:

«На логотипе вы видите медведей, встречающихся приветливо ( Россия и Подкарпатская русь идут на сближение, без открытых ртов (поскольку открытый рот у медведя — означает агрессию животного). Русинский медведь не отличается от Русского (Русинский идёт на логотипе справа налево «так он идёт на Русинском гербе», соответственно Русский слева направо). Медведи изображены внутри круга, что означает совместную работу, и борьбу с неприятелями РУСИНОВ и РУССКИХ С левой стороны изображён флаг России, соответственно справа Русинский флаг (для симметрии расцветку флагов сделали одинаково). Важный элемент изображён за щитом, это горы, символ нашей малой Родины — Закарпатья.Решили назвать организацию «Русинский Мир», это название объединяет».

Колишній закарпатець, москвич, голова товариства русинів Росії Андрій Фатула просуває ідею створення федеративних Сполучених Штатів України. А попечитель фонду «Русская премия», колишній ужгородець Олександр Гегальчій взагалі в своїх писаннях пропонує Закарпаттю ввійти до складу Угорщини. Добровільно. Капітулювавши. Якщо «зелені чоловічки» не прийдуть на поміч.

АЛЕКСАНДР ГЕГАЛЬЧИЙ:
«Есть ли на Закарпатье силы, способные реально бороться за восстановление конституционного порядка или за автономию? Наверное, есть... Внутренний отпор «галичанам», «пришлякам», «бандеровцам» несмотря на захват ими ключевых властных позиций все еще достаточно силён. Есть среди миллиона с лишним закарпатцев около тысячи мужчин, готовых дать вооруженный отпор отморозкам из полувоенских самооборон и гвардий. Молча встанут рядом с ними и несколько десятков тысяч (!) бывших офицеров и прапорщиков Советской Армии. Если за их спинами будут стоять «зеленые человечки». Но человечки вряд ли дойдут до Закарпатья... Будем реалистами.

Поэтому мечта большинства подкарпатских русин - это объявить войну Венгрии и... сдаться!

А.В.Гегальчий, публицист

У представлених на суд журі «Русской премии» ще ніхто зі закарпатців не подав твору, який би зображав, як героїчно наші українські вояки боронять рідну землю на Сході, як вмирають за свою вільну державу від Чорного моря до Тиси. Бодай для того, аби її гнівно відхилили. Й тим показати свою громадянську позицію. Ні. Всі пишуть фіглі, співанки, лірику, тексти, котрі сподобаються Москві. Бо два ведмеді мають файно обійматися. А з Російським Ведмедем ті обнімашки завжди плачевно, трагічно закінчуються. Ліпше вже виконати накінець заповіт Тараса Шевченка – «Обніміться ж, брати мої..». Закарпаття, всі закарпатці –українці, русини, угорці, румуни, росіяни, словаки, євреї – обніміться З УКРАЇНОЮ.