Закарпатець, що став жертвою шахраїв, у Італії ночував у картонній коробці

Олександр Дякулич залишився без роботи. Йому постійно телефонують люди і просять повернути 5 тисяч доларів боргу

Один із постраждалих — Олександр Дякулич, 43 роки, з Іршави. Він два роки домагався, щоб суд ухвалив рішення, за яким Петровцій позбавили волі та конфіскували майно. Із Дякуличем зустрічаємося в центрі Іршави. Він — колишній гравець юнацької збірної України з футболу, тренер футбольної команди. Не працює. Розповідає, як потрапив за кордон.
— 2003 року Оксана Петровцій запропонувала поїхати на заробітки. Наші сім’ї були в добрих стосунках. У той час син вступив до університету, донька закінчувала школу. Потрібні були гроші, — каже чоловік. — На пропозицію погодився. Позичив під відсотки 5 тисяч доларів. 3,6 тисячі віддав Оксані на паспорт і візу, решту залишив на дорогу. У червні Петровцій віддала мені квитки на потяг до столиці, познайомила із двома чоловіками з іршавського села Ільниця — Іваном Ляшком та Юрієм Стільником. У Києві нас мали зустріти, віддати паспорти і відправили до Великобританії.
У столиці чоловіків зустріла жінка та віддала документи з туристичними хорватськими візами.
— Подзвонили до Оксани і спитали, чому їдемо до Хорватії, — каже Дякулич. — Вона заспокоїла. Мовляв, плани трохи помінялися і група на Англію буде формуватися в Хорватії. Коли приїхали в хорватську Пулу, нас зустрів чоловік. Поселив у готелі. Забрав ще по тисячі доларів. Через кілька днів, коли турпутівки закінчувалися, перевів у якусь квартиру, за котру ми платили по 30 євро за добу. За три дні вручив нам паспорти громадян Чехії з нашими фотокартками, бронювання на готель у Лондоні й пояснив, що з цими документами маємо їхати через Італію, Францію до Великобританії. Справжні наші паспорти переслав до України. Ми зателефонували Оксані. Петровцій радила їхати в Англію за цими документами.
Повернутися в Україну з фальшивими паспортами закарпатці не могли, тому рушили до Італії.
— У Венеції нас затримала поліція, — зітхає Дякулич. — У відділку виявили, що цифри на моєму паспорті та фотокартці не співпадають. Допитували. Через два дні відпустили з умовою негайно покинути країну. Стільник і Ляшко поїхали до Франції. Намагалися потрапити до Англії, але виявилося, що у фальшивих паспортах немає візи. Звідти подалися до Португалії. Але роботу так і не знайшли, тому їм привезли паспорти до Угорщини. Так повернулися додому.
Дякулич залишився в Італії. Почав шукати заробіток.
— Першу ніч спав у картонній коробці в парку. Наступного дня зустрів українця. Той привів у покинутий будинок, де проживали два десятки наших безробітних людей, — згадує. — Та за кілька днів поліція влаштувала облаву. Мене затримали. Я сказав, що паспорт з італійською візою вкрали. Там так брешуть усі. На мене завели справу і наказали за п’ять днів поїхати з Італії. Але я відшукав товариша, який жив і працював у Римі. Він допоміг із роботою, житлом. Заробленого ледве вистачало на життя. Я постійно дзвонив додому, до Оксани, просив повернути гроші. Але вона тільки погрожувала. Її чоловік Михайло казав по телефону: ”Я найму людей, які тебе вб’ють в Італії”. Моїй дружині погрожували люди, які позичили мені гроші. Через п’ять місяців поліція упіймала мене втретє. Суддя довго дивувався, коли почув, що моя дружина, медик за фахом, отримує 30 євро зарплати.
Олександра Дякулича посадили на літак і відправили до Києва.
— У Борисполі мене обшукали й допитали працівники нашої Служби безпеки, забрали мобільний та останні 50 євро, — каже.
Удома Дякулич знову просив Оксану Петровцій повернути гроші. Жінка відмовлялася.
— Із Ляшком і Стільником написали до прокуратури. Карну справу лише через рік передали до суду, — скаржиться. — Потім її повертали на доопрацювання. Постійно намагалися вигородити Петровцій. У липні 2007-го Мукачівський суд виніс вирок: засудити Петровцій на шість років позбавлення волі з конфіскацією майна, повернути постраждалим матеріальні й відшкодувати моральні збитки.
Розпорядження затримати Петровцій до Іршавської міліції надіслали 11 березня. До жінки пішли міліціонери. Вдома не було.
— Чоловік Оксани Петровцій — колишній міліціонер, підполковник. Причому, непорядний, — каже ”ГПУ” начальник обласної міліції Віктор Чепак. — Його проконсультували, тому жінка ховається.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати