Історія колективу розпочалася ще у 2001 році з досить спонтанної ідеї. Колись у Києві проходив концерт «Вам звітує Закарпаття». І треба ж було область достойно представити. Та ще й бажано так, аби у музиці підкреслити культурні особливості краю. Так і утворився гурт «Гудаків», і несерйозний задум переріс у спосіб життя.
Своєрідність цієї формації в тому, що грають музики лише старовинні мелодії (без партитури, зауважу). Вони збирають їх просто в народі, граючи у традиційному стилі. Ніяких тобі електричних інструментів, аранжування, бо ж у піснях має зберігатися їх самобутність. Румунські, гуцульські, угорські, німецькі наспіви «гудакам» вдається вдало поєднувати, чим створюється справді неповторне враження від прослуховування закарпатського фольклору.
Отож, шестеро односельчан об’єдналися заради любові до музики: Катерина Шпеньович, Ольга Сенинець, Володимир Тішлер, Богдан Василиків, Василь Рушак та Михайло Шутко. Кожен з них має співочу родину, де пісня звучала завжди. Так, Катерина попри те, що дуже любить дітей (певний час працювала вихователькою в садочку), зараз виступає в ресторані. «У нас у родині співали всі. Та ще й тато грав у оркестрі. У пісні я себе почуваю найкраще, а виступаючи разом із «Гудаками» можу ще й займатися улюбленою справою, та ще й у колі друзів. А чи багато людей може сказати, що отримує задоволення від своєї роботи?», - каже Катя.
Є в колективі і справжній скрипаль віртуоз – Михайло Шутко. З малого йому дуже хотілося грати, бо і слух мав унікальний. Перший інструмент змайстрував собі сам у 7 років із ... стебел кукурудзи. Батько ж Михайла коли побачив таке завзяття з боку дитини, подарував йому скрипку. А той, наслухавшись інших музик по весіллях, вже через два дні оволодів інструментом. Зараз Шутко на сцені виглядає справді неповторно. Мало того, що від звуків його скрипки душа в танок іде попереду ніг, та ще й такі викрутаси нею виробляє, що слухачі тільки подих тамують. То над головою, то за спиною на ній грає чи ще щось вигадає. Словом, і без спецефектів шоу першокласне виходить.
А от Василь Рушак, приміром, викладає в музичній школі, хоча завжди вабила кар’єра військового музиканта. До свого бубна ставиться з великим трепетом. Має цілу історію з ним пов’язану про те, як домовлявся з циганським майстром, щоб той зі шкіри малого теляти зробив йому інструмент. Зараз вважає, що цей бубен – чарівний.
Бас-гітарист Володимир Тішлер – чи не найбільш творчий член колективу. Має великий досвід роботи в інших групах, певний час навіть працював у обласній філармонії. Зараз сам пише музику, і навіть хоче видати сольний альбом. Спеціально для онука створив колискову, і таки вдало – дитина солодко засинає під вигадані дідом мелодії.
З Богданом Василиківом, цимбалістом узагалі цікава історія. У три роки на якійсь виставі у дитячому садочку лупив у барабани. Звідти і почалася його музична кар’єра, жартує. Хотів стати лікарем, але гени діда-цимбаліста не дали покинути музику, на щастя «Гудаків».
Справді неймовірний голос має наймолодша учасниця гурту Ольга Сенинець. У складі «Гудаків» вона виконує старовинні карпатські пісні акапельно.
Та все ж не можна оминути увагою і людину, яка ховається під псевдо Юра Буковинець. Це австрієць Юрген Крафтнер, який своєю грою на кларнеті й тараготі додає нетутешнього колориту, роблячи «Гудаків» ще більш інтернаціональними.
Загалом, ці музики не обмежуються у своїх виступах тільки Україною. Їх знають, ними захоплюються у Німеччині, Франції, Італії, Швейцарії. Вони видають власні альбоми, беруть участь у найрізноманітніших фестивалях. І цінують їх за кордоном, здається більше, ніж у власному домі. А дарма, бо унікальні, майже забуті карпатські мелодії, зіграні так професійно і та шалена енергетика, яку вони залишають по собі вартують справді захоплення і уваги.