“… ми, депутати обласної ради, просимо сприяти у вирішенні питання щодо закриття МТТ “Павшино”, -- звернулися до Кабміну минулого тижня на сесії наші депутати. Звернулися вкотре. Чи ж, нарешті, результативно?
Та що там звернення – Кабмін двічі навіть приймав постанови, якому відомству передати пункти утримання нелегальних мігрантів. Обидві залишились лише на папері. Так, ніби нелегальна міграція – “хвороба”, у якій винні самі закарпатці, а тому самі й повинні… спокутувати!
З’явився пункт тимчасового тримання нелегальних мігрантів “Павшино” теж унаслідок аж двох постанов Кабміну. Перша, від 10 квітня 2001 року – у рамках, виявляється, “реалізації пріоритетних положень Програми інтеграції України до ЄС». Нині це викликає хіба гірку посмішку: заради «інтеграції до ЄС» ми отримали купу проблем з табором тимчасового тримання нелегальних мігрантів, тоді як нашу державу ніхто навіть не обіцяє прийняти до європейської спільноти, а кожен українець, аби отримати дозвіл поїхати навіть до найближчої країни, повинен назбирати віз різних довідок, мало не доводячи, що він не верблюд.
Друга постанова Кабміну стосувалася виконання комплексної програми профілактики злочинності на 2001-05 роки. Але, як показала практика, існування МТТ «Павшино» тільки сприяє загостренню криміногенної ситуації у нашому краї.
Постанови — постановами, а реально для утворення притулку для нелегалів рішенням сесії облради від 12 квітня 2001 року майно колишнього військового містечка закріпили за Мукачівським прикордонним загоном і виділили 300 тис. грн. для його облаштування.
Усе це робилося у часи губернаторства на Закарпатті Геннадія Москаля. Він звертався з проханням допомогти коштами на забезпечення табору до Представництва Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців (100 тис. дол.), до прем’єра Анатолія Кінаха (250 тис. грн.).
Однак коштів від нашої держави для «Павшино» Закарпаття так і не отримало. Годували і обслуговували біженців зі свого й без того скромного бюджету мукачівські прикордонники. Натомість у липні 2003 року вийшла ще одна постанова Кабміну, яка передбачала передати МТТ Державному комітету у справах національностей та міграції. І обласна сесія у червні 2005 прийняла про це відповідне рішення. Щойно взялися до справи, як за кілька місяців уряд прийняв нове рішення — передати пункти тимчасового тримання в підпорядкування міністерства внутрішніх справ.
Однак УМВС, не в останню чергу через позицію тоді заступника міністра Геннадія Москаля, відмовилось приймати «Павшино». Мовляв, пункт не цивілізований, не визначено його статус, то нащо нам зайві клопоти. І далі прикордонники мусили нелегалів ловити і самі ж їх годувати. До цього залучилися хіба різні благодійні організації, здебільшого із західним фінансуванням. Ці структури надають затриманим також юридичну допомогу і радять звертатися із заявами на отримання статусу біженців. Поки справа вирішується, нелегали залишають «Павшино», намагаються існувати серед нас і знову пробують незаконно перетнути кордон до омріяної Європи.
Нині народний депутат, радник міністра внутрішніх справ і заступник голови комітету ВР по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією Геннадій Москаль запропонував внести зміни до 25 законів, у тому числі підпорядкувати прикордонну службу міністерству внутрішніх справ та створити у складі цього відомства ще одну, цивільну службу — міграційну. Тоді, мовляв, усі питання нелегальної міграції будуть в одних руках. Бо… нині нелегалами займаються різні відомства, у тому числі СБУ. Хоча за твердженнями самого ж Г.Москаля, хвиля нелегалів до України нині така потужна, що складає небезпеку для держави загалом. А саме це, як відомо, і є прерогативою Служби безпеки.
Як ставляться до пропозицій Геннадія Геннадійовича самі прикордонник та інші фахівці — тема окрема. Однак актуальної для Закарпаття проблеми «Павшино» це не вирішує. Адже у недавньому листі з приводу пункту тимчасового тримання до голови Закарпатської ОДА Олега Гаваші пан Москаль повідомляє: «Доводжу до Вашого відома, що пункт… створений незаконно. Згідно статистичних даних Головного управління статистики у Закарпатській області, ПТП «Павшино» в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України не значиться».
Але якщо «Павшино» незаконне, то хіба не повинна відповісти людина, яка незаконно його створювала, а це, нагадаємо, і був сам Геннадій Москаль? Далі у листі Москаль нагадує нашій владі те, що та і без того добре знає і саме тому постійно звертає увагу на проблему «Павшино» урядовців — за висновками Міністерства охорони здоров’я, Держгірпромнагляду, Державного пожежного нагляду МНС табір не може перебувати там, де він є, бо це у санітарній зоні хімічного підприємства «Петро Карбо Хем-Мукачево». Тільки один приклад — в інформації за підписом керівника Держгірпромнагляду України від 9.09.2005 сказано: «Пункт … був розташований в межах санітарно-захисної зони станції перевантаження після її введення в експлуатацію. При цьому були грубо порушені межі санітарно-захисної зони підприємства, нормативний розмір якої становить 500 м, а фактично відстань до споруд пункту — 100 м».
Але якщо «Павшино» не значиться у реєстрі, не відповідає ні санітарним, ні нормам безпеки, то це не означає, що його немає. Зараз, у таборі перебуває понад 400 осіб, хоча облаштовувався він з розрахунку на 250, а після поліпшень може вмістити до 300 осіб. А торік, траплялося, там одночасно перебували й до 600 нелегалів. Куди подіти нинішніх мешканців табору і куди відправляти тих, кого практично щодня затримують на Закарпатті прикордонники, міліціонери та працівники СБУ? На це немає відповіді автора законодавчих нововведень щодо нелегальної міграції Геннадія Москаля.
Що повинно відбутися, аби держава, нарешті, на найвищому рівні почула волання із Закарпаття, що розміщувати тут пункти тримання нелегалів не можна, бо безпосередня близькість до кордону спонукає нелегалів знову здійснювати спроби перетнути кордон; виникнуть тяжкі міжнародні наслідки у випадку масової непокори затриманих, спалаху якоїсь небезпечної хвороби тощо; наявність такого пункту не сприятиме розвитку туристичної привабливості краю, а саме це, вочевидь, повинно бути майбутнім нашого краю; сюди стягуватимуться учасники організованих злочинних груп, що ускладнить криміногенну ситуацію в області.