Ми століттями вимушено жили поокремо, а тепер, відповідно, сокотиме своє і вбираємо з великого українського народного єства те, що нам близьке за духом.
Так колись формувалися інші нації і народи. Так творимо тепер себе ми, українці. Закарпатські і слобожанські, галицькі і подільські, буковинські та поліські.
Переймаючи один в одного краще і наснажуючись відчуттям наших єдності і потужності. Радо даруючи і так само щиро отримуючи навзаєм.
Ми – великий український народ, який вижив у століттях бездержавності і тепер здолає правління чужодухих і чужорідних панів і підпанків та їх місцевої прислуги «на нашій, не своїй землі».
Нині, за різдвяним столом, спільно – родиною, Закарпаттям, всією Україною, забажаймо, хай ясна зірка Різдва осяє всі наші помисли і дії, надасть сили і духу у споконвічному виборі між добром і злом. Хай прадавні, глибинні традиції українського Святвечора зміцнять наші родини, примножать їх добробут і допоможуть усім нам прожити цей рік у щасті та здоров’ї.
Помолімось за тих, хто, ризикуючи своїми життями, відстоює нашу свободу в війні з Росією на Сході.
З Різдвом!