Сергій Горецький, тренер з фехтування, Ужгород: "Фізичне виховання людині треба "нав’язувати" з дитинства..."

– Сергію Сергійовичу, розкажіть, будь ласка, коли фехтування з’явилось на Закарпатті?

– Фехтування на Закарпатті з’явилось у 30-х роках, але справжнє сходження цього виду спорту в Ужгороді розпочалось з появою тренера Василя Васильовича Герея. Саме з його іменем пов’язаний розквіт Закарпатської школи.

– Які імена, крім Вашого, звичайно, прославляли Закарпаття?

– Це, безперечно, Станкович Василь Васильович – олімпійський чемпіон 1968 року в Мехіко, чемпіон світу 1972 року, також Тітова Вікторія – неодноразова учасниця всесвітніх олімпіад. Це історія. Є і нинішні представники Ужгородської школи, які гідно виступають на змаганнях усіх рівнів. Це Яцик Ернест – наш вихованець, але певні обставини змушують його виступати за столицю нашої держави – місто Київ. Це, також, Герей Анатолій – учасник Чемпіонатів Європи, чемпіон України та безумовний лідер будь-яких змаганнь, Блохіна Катя – призерка Чемпіонату світу, але є й майбутні чемпіони...

– Досить про історію. Розкажіть чому ви повернулися в спорт, але вже як тренер?

– Я хочу дати дітям той шанс, який мені не дала тодішня політична ситуація. Розкол у державі зупинив мою спортивну кар’єру, і я прагну виховати нових чемпіонів, які гідно представлять нашу країну. Саме тому я хочу набрати дітей.

– Чи не здається, що діти не дуже люблять спорт, що це зараз “не модно” і так далі...

– Діти ніколи не любили спорт, і тому фізичне виховання, фізична культура у нас в країні в цілому розвинута дуже слабко, а винуваті в цьому – батьки. Тому що треба з дитинства “нав’язувати” дитині фізичне виховання. Це обов’язково відобразиться не тільки на здоров’ї, але й на характері дитини в майбутньому, тому що коли людина почуває себе “здорово”, то вона почуває себе впевнено. Тому, шановні батьки, приводьте своїх дітей силою на спорт, особливо на фехтування...

– Ну, щоб відчувати себе впевнено, є такі види спорту як бокс, дзюдо...

– Я ні в якому разі не хочу стверджувати, що мій вид спорту кращий, але погодьтесь: шпага, рапіра, шабля, “флеш атака”, “маль-паре”, “дубле-дегаже” – звучить шляхетно. І ніде так не загартовується характер, як у фехтуванні.

– Так звучить, що хочеться самому взяти до рук шпагу чи рапіру.

– До речі, я планую відкрити відділення шаблі. До нинішнього часу в Ужгороді працювали тільки відділення рапіри та шпаги, а в цих видах зброї велику роль грає зріст, довжина рук. А для шаблі зріст не є впливовим фактором, тому можуть приходити діти будь-якого зросту та комплекції.

– Ви кажете будь-якого зросту та комплекції, а як на рахунок таланту?

– Є така відома фраза: “Чемпіонами не народжуються”. Треба просто прикласти зусиль та дотримуватись дисципліни і можна виховати в собі чемпіона.

– У вас є вже свої вихованці?

– Поки що майже нема. Я хочу набрати дітей, а не брати вихованців інших тренерів. До речі, я зараз звертаюсь через вашу газету до батьків: чемпіонами стають діти з перших наборів, тому що тренер з особливим ентузіазмом ставиться до їх тренування. Тому приходьте та приводьте своїх дітей щодня, крім неділі, з 16 до 19 години у спорткомплекс “Динамо” на вул. Швабській.

– І розкажіть трохи про найближчі плани.

– Найближчим часом 16-20 березня 18 спортсменів з Ужгорода (повний склад команди в 4-х видах зброї) відправляється на 3 спортивні гри школярів у м. Львів. Трохи пізніше – 4-14 квітня – майстри спорту Блохіна та Герей їдуть на Чемпіонат світу серед юніорів до Італії. Про результати ми обов’язково повідомимо пресі.

– Тож, щиро бажаємо успіхів Вашим спортсменам!

– Дякую.



ДОВІДКА:

Є три види фехтувальної зброї: шабля, рапіра та шпага. В усіх видах зброї змагаються як чоловіки, так і жінки.

Шабля спортивна чи шабля еспадрон – зброя для спортивного фехтування, що коле і рубає.

Сталевий еластичний клинок еспадрона має трапецієподібний перемінний перетин. Максимальна довжина спортивної шаблі – 105 см, вага – менше 500 г, довжина клинка не більше 88 см, мінімальна ширина клинка – 5 мм. Користуватися надмірно жорстким чи твердим клинком забороняється. Гарда еспадрона – без закраїн чи отворів, не більше 150 мм у довжину і 140 мм у ширину. Довжина рукояті, не рахуючи гайки, – не більше 150 мм, гайки – 15 мм.

Шпага спортивна – у фехтуванні: клинок тригранного перетину з ефесом. Уздовж клинка розташовані один чи три доли, що полегшують шпагу, але не знижують її твердості, завдяки чому клинок не відчуває помітних коливань при ударах і уколах. Наконечник шпаги має електроконтактний пристрій.

Довжина спортивної шпаги не повинна перевищувати 110 см, а маса – 770 грамів. Правилами змагань по фехтуванню встановлені наступні розміри шпаг: довжина клинка, до гарди, не більше 90 см, стріла прогину клинка не більше 10 мм, діаметр гарди не більше 135 мм, монтажний отвір розташовується на відстані не більше, ніж 35 мм від центру гарди, довжина рукоятки з гайкою не більше 235 мм.

Рапіра спортивна – зброя, що коле, з гнучким клинком прямокутного перетину і електроконтактним пристроєм для фіксації уколів на офіційних змаганнях. З'явилася наприкінці XIX століття на основі фехтувальної з еластичним, легким клинком прямокутного перетину, який допускає великі вигини при уколах. Гарда спортивної рапіри маленька, випукла, з отвором у центрі для кріплення до клинка. Вага рапіри – до 500 г.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати