З тих пір закарпатські угорці щороку традиційно збираються на цьому місті, і згадують початок національно-визвольної боротьби під керуванням князя Ференца Ракоці II проти австрійської династії Габсбургів за свободу та незалежність Угорщини.
На цьогорічних урочистостях виступали депутат угорського парламенту Аттіла Тілкі, голова Демократичної спілки угорців України Ласло Зубанич, голова Народної ради закарпатських русинів Ладислав Лецович і голова Товариства угорської культури Закарпаття, народний депутат України від Блоку Петра Порошенка Василь Брензович.
Традиційно на цьому заході щодо закарпатців не звучало поняття "українці", а виключно "русини",використовувалася створена свого часу в кабінетах російських спецслужб русинська політична символіка.
Відповідно, говорили про те, що 316 років тому угорці, русини, румуни та представники інших національностей боролися разом за свободу Угорщини. Йшлося і про те, що на парламентських виборах 21 липня потрібно голосувати за кандидатів, які вміють і можуть представляти інтереси мешканців нашого краю, в тому числі і закарпатських угорців.
Після покладання вінків учасники урочистостей, а це, як стверджують організатори - більше 5 тисяч осіб, сіли в автобус та машини і поїхали у село Пийтерфолво, в парк атракціонів, де в уже ввосьме проходив угорський фестиваль "Куруцфест".
Як зазначається в українській Вікіпедії, турул є важливим національним символом угорців, особливо популярним серед прихильників ідеї так званої "Великої Угорщини", що прагнуть повернення угорських кордонів, дійсних до укладання Тріанонського договору.
Свого часу, з проекцією на сучасну Угорщину, про угорських турулів у своїй згодом виданій в Ужгороді українською мовою книжці "Гуляш із турула" написав польський прозаїк і журналіст з угорським корінням Кшиштоф Варґа: "Найбільш ностальгійні тут, без сумніву, турули – міфічні угорські птахи. Якщо навколо уважно роздивитись, то їх можна знайти скрізь: на пам'ятниках, старих будинках, вивісках, на військових емблемах, на ранцях націоналістично вихованої молоді й на пласких грудях дівчини, що продає бутерброди і варить каву в кафе-пекарні "Бранч" на Ретек утцо неподалік Московської площі. Турул – це результат дивовижного схрещення орла з гускою, що став гібридною персоніфікацією угорських мрій і комплексів".
Відповідно, у країнах, що межують з Угорщиною, до таких пам'ятників ставляться з пересторогою, вважаючи турула символом угорських військової потуги та імперськості.
Коли Закарпаття увійшло до складу Чехословаччини, частину турулів вивезли до Угорщини самі угорці, інших було демонтовано владою Чехословаччини. Один з таких орлів, щоправда - вже без меча, нині зберігається як експонат у внутрішньому дворі Ужгородського замку.
Натомість, в період становлення молодої Української держави, скориставшись її слабкістю, за сприяння Угорщини було встановлено нових турулів - у Вилоку, на бастіоні Мукачівського замку, у Тячеві та селі Есень тощо. А в Закарпатському угорському інституті ім. Ференца Ракоці ІІ навіть експонувалися фото угорських туруліву виконанні угорського економіста Бернадетт Катони.
