"Так, дійсно, на сьогоднішній день на ринку пасажирських перевезень в Ужгороді склалася така ситуація, що це можливо і реально втілити у життя. І спричинилася до цього, насамперед, захланність самої влади, – заявляє в розмові з кореспондентом Закарпаття онлайн М.Пастухов. І аргументує: – Судіть самі, дотації з міського бюджету перевізникам Ужгорода за перевезення пільговиків наразі становлять 32 млн гривень на рік. З цієї величезної, але, по суті, нічим не підтвердженої суми грошей левову частку отримує транспортне підприємство родини мера. Але, вдумайтеся: ці ВЕЛИЧЕЗНІ гроші розраховані на перевезення 17 тисяч пільговиків на день. Це легко порахувати, розділивши вказану суму на 365 днів і далі – на вартість перевезення одного пасажира – 5 грн.
При цьому, якщо подивитися на сайт "Дозору", ви побачите 74 маршрутні таксі, які у середньому вміщують 30 пасажирів. Якщо кожна "маршрутка" в середньому зробить 4 круги по маршруту, то це буде, по максимуму, всього 8880 пасажирів. Тому виникає запитання: як у наявні маршрутки можна заштовхати, втиснути, засунути ще понад 7 тисяч пасажирів-пільговиків? І при цьому возити пасажирів, які сплачують за проїзд".
Тобто, як стверджує М.Пастухов, йдеться про мільйони, що їх заробляють на ужгородцях чиновники в галузі транспортних перевезень пасажирів лише на темі пільговиків.
«Але нашій міській владі цього замало і вони вирішили підняти вартість проїзду до 7 гривень (до слова, вартість проїзду у громадському транспорті у Києві коштує 7-8 гривень, зрозуміло, що кількість транспорту і довжину маршрутів ми не порівнюємо). Це не сподобалось нам, ми обурились, а тому влада вирішила відкласти вирішення цього питання на час після виборів», – каже М.Пастухов.
«Тому дуже коротко поговоримо про те, що було б у місті, якби керівництво міської влади не вимивало у власні кишені з міського бюджету мільйони під тему перевезення пільговиків і не привласнювало так само мільйони на закупівлі автобусів? Бо, до відома ужгородців, Львів купив такі ж, як і Ужгород, автобуси значно дешевше.
Так от, якщо б не вищевказані фінансові зловживання, таких автобусів було б нині в Ужгороді щонайменше 20, а можливо й 40. При їх місткості понад 100 пасажирів, за один раз цим комунальним транспортом могли б скористуватися понад 4000 пасажирів, а за день – щонайменше 16 тисяч. І це вже значно ближче до тої суми в 32 мільйони, які витрачаються з бюджету міста виключно на компенсацію перевізникам за перевезення пільговиків, – констатує М.Пастухов. І продовжує: – Я вирішив дізнатися про витрати підприємства КП «Ужгородський муніципальний транспорт» на місяць без зборів на білети. Мені директор повідомив, що це 700 тис. грн з пальним, зарплатами, мийками на всі 10 автобусів і т.д. Що виходить? Якщо 32 млн. гривень розділити на 12 місяців, це буде 2.66 млн на місяць, тоді як на утримання 40 великих комунальних автобусів – 2.8 млн грн. Також директор зазначив, що КП збиткове і потребує підтримки з бюджету. А це ще витрати. Тому я й подумав: чому ми з кишень ужгородців фінансуємо приватний бізнес чиновників і досі, практично за ті самі гроші, не можемо зробити безкоштовний громадський транспорт для містян, запропонувавши перевізникам Андріїва, разом з ним, пошукати інші можливості для втілення своїх фінансових оборудок, якщо такі знайдуться. Бо, власне, за ці гроші, які вже є в бюджеті і які так нагло, скажу м'яко, привласнюються тільки у цій автотранспортній галузі, абсолютно всі ужгородці, зокрема і пенсіонери, і учні, і ветерани АТО, й інші пільговики – по "картці ужгородця" зможуть їздити, не сплачуючи за проїзд. Тому я і пропоную зробити громадський транспорт в Ужгороді безкоштовним...»
Зі слів М.Пастухова, наведені ним розрахунки – узагальнені. Бо, насправді, деякі «маршрутки», особливо на вигідних і не надто довгих маршрутах, роблять більше, аніж 4 круги на день. Але це «компенсовується» тим, що в реалі на маршрути, особливо поза часом пік, виходить далеко не весь заявлений транспорт. І таких нюансів, які дозволяють в цілому вийти на озвучені цифри, – багато. «Я відповідаю за озвучені мною цифри і готовий дискутувати з владою на цю тему відкрито. Питання, чи готова до такої публічності сама влада. Чи готова вона у відкритому діалозі, зокрема, зробити публічними підрахунки по кількості заявлених пільговиків, за перевезення яких гроші перетікають у приватні кишені. Або підтвердити «невигідність» тарифу в 5 грн і, відповідно, потребу його піднятті до 7 грн, зробивши публічними вкладені в цей тариф витрати АТ "Ужгородське АТП 12107" братів Андріївих, до яких, за моєю інформацією, включено також витрати з утримання базару на Краснодонців, і багато інших «цікавих» речей.
«Я готовий публічно дискутувати з владою і на інші теми, в яких чітко проглядаються фінансові зловживання чиновників, і в яких я компетентний – прибирання міста та збір та вивезення твердих побутових відходів. Якщо усунути з цих тем «відкати» чиновників, тарифи, розцінки і т.д. можна буде суттєво знизити. А значить, мільйони гривень з платників податків Ужгорода, що нині розтікаються по кишенях чиновників, можуть залишатися у бюджеті і працювати на місто і людей, що живуть у ньому», – каже Микола Пастухов.
Микола Пастухов перебуває в перманентному конфлікті з міською владою Ужгорода. Нещодавно остання звинувала його в зумисному блокуванні процесу прибирання міста. Натомість М.Пастухов стверджує, що, як підприємець, просто став наперешкоді чиновницьким «договорнякам», подавши заявки на аукціон щодо закупівлі відповідних послуг, і готовий поінформувати ужгородців про масштабні зловживання у цій сфері.
