Помер лауреат Шевченківської премії Дмитро Кремінь

Світлій пам’яті Дмитра Креміня

Тугою полонинських трембіт, сумом і зажурою гірських трав, з болем у людських серцях сприйняло Закарпаття звістку із Таврійського краю, де у м. Миколаєві 25 травня 2019 року перестало битися серце видатного українського поета, люблячого сина Срібної Землі Дмитра Дмитровича Креміня.

Життєва дорога митця розпочалась 21 серпня 1953 року в с.Суха Іршавського району Закарпатської області. Продовжилась вона в Ужгороді, де на філологічному факультеті держуніверситету Дмитро Кремінь здобув вищу освіту. Його, юного обранця поетичної музи і не менш талановитого художника, щиро привітали незабутні гранослови Іван Чендей, Петро Скунць, майстер пензля Федір Манайло. Все було у житті письменника – ранні, занадто суворі грози, жорстокі випробування, але й була Божа рука, яка вивела молодого талановитого поета на широке поле вітчизняної літератури, духовності, на обширах якого Дмитро Кремінь проявив себе як істинний син Срібної Землі, засіваючи те поле золотим зерном своєї мудрості, щирої душі, люблячого серця.

Так склалася доля, що Дмитро Дмитрович після закінчення УжДУ працював за направленням на Миколаївщині. Там, у благодатному краї він випустив у політ 1978 року свою першу поетичну ластівку – збірку «Травнева арка». І від тієї арки почався відлік його нових поетичних книг, кожна з яких була осяйним явищем у сучасній українській поезії – «Танок вогню», «Шлях по зорях», «Пектораль», «Елегія троянського вина», «Скіфське золото», «Замурована музика» та ін.

Закарпатці мали чому радіти за свого земляка. Творчість поета, публіциста, перекладача Дмитра Креміня відзначена Національною премією України ім. Тараса Шевченка, Всеукраїнськими літературними преміями ім. В.Чумака, В. Свідзинського, Зореслава, В. Сосюри, Л. Вишеславського, культурологічною премією ім. М. Аркаса, Міжнародною літературною премією ім. І.Кошелівця. Він був почесним професором Південнослов’янського інституту Київського славістичного університету, заслуженим діячем мистецтв України.

Закарпатські письменники щиро любили й шанували свого побратима по слову, а він так само з любов’ю йшов до них у постійному спілкуванні.

Дмитро Кремінь завжди цікавився творчим життям письменства Закарпаття, тішився успіхами, болісно сприймав труднощі. Були  спільні радощі – коли в серії «Між Карпатами Татрами» вийшли його поезії українською і в перекладі словацькою мовою, а відтак його переклади творів словацького поета Мирослава Валека. Визрівали нові творчі плани. Та, на жаль, доля розпорядилась по-своєму.

Прикро, боляче, гірко. Далеко від рідної Закарпатської землі спочиватиме вічним сном наш друг, колега, побратим поет Дмитро Кремінь. Там у високому Таврійському небі над ним сіятимуть і Карпатські зорі – наша світла пам’ять, щира шана, любов і повага до нього.   

Вічна Тобі пам’ять, наш дорогий Дмитре.

Закарпатська обласна організація Національної спілки письменників України

Теги: Кремінь

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати