Це - перша така виставка "металістів" в Ужгороді. Перша й відразу розкішна виставка художнього металу. Виставка свіжої і глибокої думки, оригінальних і парадоксальних художніх та технічних рішень. Виставка, що засвідчила зрілість майстрів цього мистецтва і, можливо, період його розквіту в Ужгороді. Виставка, артефакти якої вийшли за межі означень "прикладне", "пластичне", "ковальське", зберігши головне означення "мистецтво", і перейшли у сферу скульптури, у сферу вигадки, гри фантазії й почуттів.
На виставці представлено 16 творів, на диво різноманітних, різнопошукових, різнознайдених. І водночас згармонійованих місцем – рівногармонійним і для робіт і для відвідувачів: відстані між творами джентельменські, кожен увиразнюється сусіднім, не пригнічуючи його; відстані між відвідувачами й творами довільні – можна прогулюватися між роботами, наближатися, віддалятися, оглядати їх з різних сторін. Цьому сприяє й освітлення – рівнорозлите денне з вікон і підсилене електричне з протилежної стіни. А компанія – це ужгородці Олег Путрашек, Сергій Тяско, Ян Потроґош, Анатолій Криванич, Василь Гаврилко, львів'яни Олена Смага та Сашко Буйвідт, франківчани Сергій Полуботько, Мар'ян Комар, Роман Кліщ з Кам'янця-Подільського та Устим Федько з Києва.
На виставці відвідувачі мають змогу оглянути найрізноманітніші витвори мистецтва з металу: громіздкі наче залишки рептилій форми, що припасовуються і при бажанні входять одна в одну (Федько); металевий ящик, від стінок якого тисячі стрімких нервів-дротів прямують до центра, де майже пульсує підсвічене зсередини металеве серце (Смага); металеві зірки реформатських храмів, маленькі на верхівках шпилів вони тут наближені до глядача і захищені вістрями променів (Потроґош), а поруч свято гри – "День" і "Ніч", механічні й кінетичні, запрошення до гри – крутиш ручкою і все рухається – весело, задиристо, оптимістично (Полуботько), а неподалік – "Заручники" – ніжний геометричний кубістичний спрут обійняв білу повітряну кульку і чорна партнерка безмовно зависла над об'єктом, неспроможна зарадити білій (Путрашик), ще одна аналогія зі зникаючим і завжди повторюваним світом – дві зсунуті поверхні, "Коловорот", зіткані чи радше спресовані з сотень металевих клинів (Тяско). А ще "Бінарний код" (Комар) і чудесне металеве тіло із заворожуючим отвором (Кліщ) і чудесний діалог двох трикутників "Зріз" (Путрашик) і самодостатній, автофункціональний насмішкуватий аппарат під назвою "Дія" (Криванич).
Михайло Сирохман
володимир 2019-03-25 / 10:23:34
І хто-б таке купив? Нерозумію
влад 2019-03-25 / 09:34:22
А чому ось це має подобатись не скажете
Читатель 2019-03-24 / 22:41:42
Вопрос к участникам дискуссии. А что вы подразумеваете под "нравится - не нравится"?
К тому же, вы, уважаемые критиканы, также потребляете разную ширпотребщину, поэтому, вопрос в другом. Искусство для вас что? Дерьмооракал на витринах магазина? Иль, может, билборды, что совершенно не вписываются в городской ландшафт?
Копча 2019-03-23 / 21:46:14
Почитав текст, подивився фото навіть довелось відвідати виставку. Резюмуючи скажу що "митці" краще вміють молоти язиком про унікальність і тому подібну бла бла бла. Типу я геній а ти бидло нерозуміюче високе мистецтво ))). Насправді замість вирощувати руки з правильного місця сучасні митці вправляються у словоблудстві.
отб 2019-03-23 / 17:43:32
І людям це подобається?(( може смаки зашкоджені(
Читач 2019-03-22 / 23:39:05
"Чудесне металеве тіло із заворожуючим отвором"?? Це що ж за куйня така, не підкажете?))