Глухоніма закарпатка Марія Бобіта чує грім, церковні дзвони, ходу людей

”Вона завжди одягалася зі смаком”, — каже про Марію Бобіту її невістка

Заходжу до кімнати. Марія Бобіта миттєво піднімається і повертає голову в бік дверей. Поправляє одяг. За перекладачку зголошується бути її невістка Марія, 38 років. Вона працює лаборанткою в Іршавській райлікарні.
По телевізору співає Вєрка Сердючка. Марія Михайлівна смикає мене за рукав і показує, що то — чоловік. Дає зрозуміти, що він наклав собі жіночі груди. Хитаючи головою, усміхається.
— Дуже любить, коли співають Іван Попович і Степан Ґіґа. Знає, що то наші земляки. Президента Віктора Ющенка показує як великого чоловіка — парадного, у галстуку, із понівеченим лицем. Янукович теж великий, із широкими плечима та грізним обличчям, — розповідає Марія. Господиня пильно дивиться на нас.
— Вона чує, коли грім гримить, у церкві дзвони дзвонять або по вулиці машина проїжджає, — додає невістка.
Господиня починає тупотіти ногами.
— Показує, що чує, коли хтось із людей іде. Видно, здвиг відчуває.
Марія Михайлівна не вміє ані писати, ані читати, бо до школи не ходила. Та знає, коли починається піст, Різдво, Великдень, хто в селі помер, у кого весілля, коли в неї день народження. А ще — коли п’ятниця. Цього дня, як і її покійна мати, вживає пісну печену картоплю з олією.
— 15 вересня їй виповнилося 70 років. Прийшли її сестри з чоловіками, гостей була повна хижа. Раділа подарункам, як мала дитина. Вона любить квіти, солодощі, хустки, — невістка ставить на стіл чашки з чаєм, шоколадні цукерки і зефір.
Глухоніма виглядає молодшою за свої роки.
— Вона завжди була як кукла, — невістка показує вицвілі чорно-білі фото Марії Михайлівни в молодості. Та стоїть усміхнена на фоні гір, у квітчастій спідниці по коліно, черевиках на шнурках. — Мало хто вірить, що їй 70.
Каже, нещодавно свекруха травмувала ногу. Але до лікарні не йде, від таблеток відмовляється. Погоджується хіба на уколи, які робить невістка.
Марія каже, що до трьох років господиня чула й говорила. 1940-го вона занедужала на тиф. Батьки саме пішли в Мукачеве на базар продавати фрукти. За Марією доглядала 8-річна сестра Анна, яка не знала, чим допомогти хворій.
— У неї була висока температура і перегоріли голосові зв’язки, — пояснює жінка. — Їй треба було щогодини мочити губи водою і давати по чуть-чуть пити.
Сусідка Ганна Савко, 73 роки, розповідає, що в родині Марії та Михайла — батьків глухонімої — росли п’ятеро доньок і син Василь. Малі збирали в лісі малину, чорниці, гриби, продавали їх у Хусті. При батькові сім’я жила добре: він виготовляв столярні вироби, кросна. 1961-го Михайло Бобіта помер від серцевого нападу. Маріїн брат Василь працював чабаном у колгоспі. 1979-го раптово помер від запалення легенів.
У 24 роки Марія народила сина Івана від сусіда, 27-річного Василя Джіжіна. Односельчанка Марія Яцканич, 76 років, каже, що їм не дозволила побратися мати нареченої.
— Він любив випити, — згадує вона. — До сина не приходив, не допомагав. Через 4 роки поїхав на Кіровоградщину. Де Василь нині, ніхто не знає.
Нині Іванові 46. Одружився 12 років тому. Дітей сім’я не має. Чоловік на заробітках у Москві, робить ремонти.
Марія Бобіта іде до спальні переодягнутися для фотографії. Невістка відкриває шафу з одягом.
— Видиш, як у неї все акуратно складено, — хвалить свекруху. — Вона дуже чистотна. Коли хтось згадує про Іванового батька — показує, що він був нечистотним. Тому й не схотіла його за чоловіка.
1937, 15 вересня — Марія Бобіта народилася в с. Малий Раковець Іршавського р-ну на Закарпатті
1940 — перехворіла тифом, стала глухонімою
1961 — помер батько Михайло
1962, 29 січня — від сусіда Василя Джіжіна народила сина Івана
1979 — пішов із життя 32-річний брат Василь
1992 — померла мати Марія
1995 — син одружився з Марією
2007, 15 вересня — у родинному колі відзначила 70-річчя

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати