Дослідники обґрунтували, що Україна не належить до канонічної території РПЦ

Відзначається, що дослідники архівів вивчили офіційні документи, що збереглися або були відновлені в процесі історичних досліджень.

"Канонічні кордони Російської Церкви були визначені, коли ця Церква була вивищена до статусу Патріархату в 1589 році і ніколи не була змінена ніяким Патріаршим чи Синодальним Томосом, Київська митрополія ніколи не належала до цих меж", - йдеться у дослідженні.

Дослідники наголошують, що Київська митрополія (і вся нинішня Україна) існувала з часу її створення єпархією Вселенського Престолу, а її митрополити отримували свою хіротонію (рукопокладання, благословення – ред.) від Патріарха Константинопольського аж до 17 століття.

"Самовільне висвячення Гедеона на Митрополита Київського Патріархом Московським Іоакимом в 1685 році …викликало опір духовенства та мирян Київської митрополії. Лише після того як Вселенський Патріарх Діонісій IV, під жорстким тиском, у 1686 році дозволив Патріарху Московському рукопокладати кожного Митрополита Київського, духовенство та миряни цього регіону визнали патріарше висвячення Гедеона та його подальших наступників Патріархом Московським", - йдеться у дослідженні.

При цьому підкреслюється, що дозвіл на рукопокладання був наданий на підставі "Грамоти про передачу".

"У тогочасній технічній термінології (це) означає надання дозволу на звершення хіротонії або іншого канонічного обряду, але ніколи не використовується для позначення повного включення канонічної території в іншу автокефальну церкву", - йдеться в дослідженні.

Зазначається, що дозвіл було надано з міркувань "економії" (практичності – ред.) через "велику відстань і війни між двома царствами".

"Положення, викладені в Патріаршому та Синодальному "Акті" 1686 року підтверджують, що канонічна територія Київської митрополії не була передана до Московського Патріархату… Звичайно, це все розумів Московський Патріархат, саме тому він свавільно порушив вказані умови й ніколи не дотримував їх, тому що прагнув свавільно включити Київську митрополію до своєї канонічної юрисдикції", - йдеться у дослідженні.

У документі відзначається, що "зважаючи на важкі історичні обставини, Вселенський Патріархат замовчував про порушення та нездатність Московського Патріархату дотримуватися положень "Акта" 1686 року, проте ніколи не забував та не ігнорував вказаного".

"Про свідчить надання Вселенським Патріархатом автокефалії Польській Церкві в 1924 році через видання Томосу, в якому чітко сказано, що це рішення ґрунтується на тому, що Польща у церковному відношенні належить до Київської митрополії, яка є під владою Вселенського Патріархату, і що Московський Патріархат не виконував визначених умов", - йдеться в дослідженні.

Повідомляється, що Вселенський Патріархат "ніколи не допускав думки, щоб канонічні права однієї церкви присвоювалися іншою".

Наявність документів, на які спираються дослідники, свідчить, що "Константинопольська Церква ніколи не відбирала в Української Церкви її канонічних прав".

Також дослідники підкреслюють, що орган, який видає "Акт", має абсолютний пріоритет у тлумаченні виданого документа. У даному випадку тлумачення Патріаршого та Синодального "Акта" 1686 року належить Вселенському Престолові.

"Отже, Вселенський Патріархат має право і зобов'язаний виявляти належну материнську турботу про Українську Церкву у кожній ситуації, коли вважає це за необхідне", - підсумували дослідники документів.