Це був видовищний поєдинок, не просто силове єдиноборство та точні удари, а справжній бій тактик. Лише за підсумковим рішенням журі перемогу віддали Миколі. Хлопець виступав також у категорії тріатлон, але через травму знявся зі змагань.
Микола БРАТАСЮК, чемпіон світу з шидокан-карате (knocdown karate, до 75 кг):
– Був настрІй на поєдинки, не було часу роздумовувати над філософією. Йшов поєдинок за поєдинком і треба було весь час бути у тонусі. У фіналі ми зійшлися із моїм другом, колегою Анатолієм Ігнатьо. Ми з ним щодня тренуємося, добре знаємо одне одного. Психологічно цей бій був найтяжчий. Багато було травм, розуміння того, як хто буде працювати. Тому цей поєдинок більше нагадував шахи.
Окрім здобутого звання віце-чемпіона світу, Анатолій Ігнатьо виборов ще і чемпіонський титул у кікбоксингу. На своєму шляху хлопець здолав, зокрема, непростого суперника із Монголії. Втім, одним із найскладніших називає бій саме із Миколою Братасюком.
Анатолій ІГНАТЬО, віце-чемпіон світу з шидокан-карате (knocdown karate, до 75 кг):
– У поєдинку нема місця емоціям. Тому що це прямий шлях до програшу. Єдине, що ти розумієш: у такому поєдинку викластися на 100% не вийде. Тому що людина знає усе, що ти можеш зробити і ти не даєш діяти натомість. У цьмоу проміжку довелося працювати. І йому було важко, і мені було важко, це було три важкі раунди, роздільним рішенням журі, переміг мій колега. Мені ближчий кікбоксинг. Більш широка робота: є робота руками у голову, є клінчі. У карате трошки обмеженіше, але є боротьба. Це теж плюс.
Протягом дня, окрім Чемпіонату світу серед дорослих, відбулися бої Відкритого міжнародного турніру серед дітей. Загалом участь у змаганнях взяли 270 спортсменів із 16 країн світу. Почесним гостем турніру був Канчо Йосідзі Соено, засновник шидокан-карате. Для Ужгорода – це надвисокий рівень турніру, підготовка до якого тривала кілька місяців. До організації долучилося і чимало небайдужих людей.
Ірина ГОДИНЕЦЬ, заст. голови Закарпатської федерації шидокан-карате, співорганізатор змагань:
– У світовій організації Шидокан є таке правило: щороку цей чемпіонат проводиться в іншій країні. Минулого року це була Німеччина. Цього року у нас. Були гості із Японії, США, Монголії, Кувейту, Чілі, Бельгії та низки інших європейських держав. Усього 16 країн. Звичайно, без однодумців, партнерів та спонсорів цього усього не було б. Ми дуже раді, що нам вдалося залучити партнерів та спонсорів до нашого Чемпіонату. Тому що, насправді, провести ЧС – непросто, річ дуже відповідальна, яка потребує великих затрат організаційних та технічних.
Наступного року Чемпіонат світу з шидокан-карате прийматиме Кувейт. Закарпатські бійці мають намір підтвердити свої високі чемпіонські звання.