На Закарпатті селяни невдоволені сусідством із міні-ГЕС та нарікають на інвестора через невиконання обіцянок (ФОТО)

У  Карпатах попри застереження природоохоронців продовжують будувати малі гідроелектростанції, на які вже скаржаться і селяни. Втім, якщо інвестору таки вдається отримати дозвіл на будівництво в селах, виконавши ряд зобов’язань перед громадою, то залишені поза увагою екологи вкотре наголошують: малі гідроелектростанції нищать екосистеми річок.

Одне з таких сіл – Руська Мокра на Тячівщині, де люди скаржаться на відсутність води в колодязях та підтоплення своїх дворогосподарств через сусідство з малою гідроелектростанцією, що побудована на гірській річці Яновець.

“Після того, як почали будувати станцію, у нас в колодязі зникла питна вода, а коли в минулому році під час дощів прорвало греблю, то ми взагалі не знали, куди тікати і що рятувати”, – розповідає Марія Країло з Руської Мокрої, яка живе навпроти станції.

На зборах села, які пройшли ще в 2009 році, за згоду від громади на будівництво малої гідроелектростанції на річці Яновець компанія “РЕНЕР” пообіцяла місцевим відремонтувати 500 метрів сільської дороги, з яких на сьогодні виконано тільки 200 метрів. Причина: у селян змінилися плани і їм потрібен вже міст.

Окрім того, було обіцяно забезпечити місцевих працевлаштуванням на час будівництва і після нього, полагодити трансформатор і надавати спонсорську допомогу для шкіл і садочків на свята, підтримувати пенсіонерів.

Також компанія зобов’язалася провести роботи по берегоукріпленню та звести дамбу, що і було зроблено в найбільш вразливих місцях.

Разом з тим на порушення чинного законодавства власником станції вже на самому початку проекту вказує юрист організації “Екологія-Право-Людина” Софія Шутяк.

“Подібні проекти повинні проходити не через збори села, а через громадські слухання, на яких на розгляд і голосування громади пропонується “детальний план території” з проектом майбутньої станції”, – пояснює експерт.

Співзасновник громадської організації “Мокряни” Віталій Магаль про це розповідає також:

“Збори села з приводу будівництва були проведені декілька разів. Був присутній депутатський корпус, кілька селян, але це були не громадські слухання. Їх не було.”
 

Річка Яновець в обмін на 200 метрів асфальту та очікуваний й досі міст

Торік у гірському закарпатському селі Руська Мокра на річці Яновець компанія «РЕНЕР» побудувала одну зі своїх малих гідроелектростанцій. Як кажуть місцеві, перед початком будівництва власники обіцяли дорогу, створення нових робочих місць, спонсорську допомогу та інвестиції у розвиток села.

Серед сільських депутатів, які одноголосно підтримали у 2009 році будівництво (депутатський корпус Руськомокрянської сільської ради налічує 11 чоловік – ред.) є такі, що сьогодні сумніваються в правильності свого вибору.

«Я, як депутат сільської ради, тоді голосував «за». Вірив, прийде інвестор та зробить щось для села, але зараз бачу, що помилявся», – каже Валерій Горкавчук, колишній депутат сільської ради села Руська Мокра.

Чоловік був сільським депутатом дві каденції поспіль – минулу та позаминулу, тобто тоді, коли було дано дозвіл від громади на будівництво станції.

“Я сам ходив з представниками компанії і міряв, звідки і доки має бути асфальт. Ось до цих пір”, – говорить чоловік і вказує на місце біля його будинку.

Також Валерій – власник міні-готелю, де мешкали будівельники, що зводили станцію. Це ще одна причина прихильності до проекту кілька років тому.

Зразу навпроти станції, через річку, у колишнього депутата тепер розташоване дитяче кафе, до якого і веде старий міст, заміну якого зараз намагаються погодити місцеві жителі з власниками станції.

Та невдоволення селян – зовсім не через відсутність обіцяної дороги. Йому передувала стихія: влітку минулого року прорвало технічну дамбу і вода затопила найближчі до будівництва дворогосподарства. Люди, які потерпіли від затоплення, виставили свої вимоги: захистити їх від підтоплення, пробурити свердловини з питною водою та, найголовніше, застрахувати їхні будинки

Власник землі, який дав згоду прокопати свою ділянку щоб провести до станції частину дереваційної труби, додатково просив провести рекультивацію цієї землі з її повним відновленням і придатністю до випасання худоби, як і раніше.

Сьогодні більшість з того, що просила громада – виконано. Щоправда залишається відкритим найкоштовніше питання – будівництво моста через ще одну місцеву річку Мокрянку.

Існуючий міст перебуває в аварійному стані, саме тому місцеві мешканці вирішили просити його відновлення замість недовиконаних триста метрів дороги з п’ятисот.

«Рішення про розміщення станції на території села у 2010 році давав мій попередник, тому в угоді про співпрацю тоді просили те, що було найбажінішим для людей – дорогу. Але тепер для потреб села необхідний міст. Через річку є шістдесят ділянок, де, можливо, будуть будуватися люди. Тож зараз ми ведемо перемовини з «РЕНЕР», – каже в телефонній розмові голова села Руська Мокра Анатолій Барна.

Проте побачити жодне документальне підтвердження угоди про співпрацю між власниками малої гідроелектростанції та громадою села, в тому числі і щодо будівництва мосту, а також його проектну документацію та кошторисну вартість так і не вдалося. Окрім того залишається закритою для широкого загалу інформація про кількість податків, які надходять до місцевого бюджету від власника станції.

Голова села Руська Мокра не знайшов часу ні для зустрічі, ні надав обіцяну відповідь на запити. Причина названа під час телефонної розмови: відсутність на роботі через робочі питання як його, так і діловода, яка б надрукувала відповідь.
 

Коли будували – обіцяли, а тепер – ледве дочекалися

«Це було страшно, вода затопила двори чотирьох сімей, ми не чекали цього і не знали, що буде далі», – згадує Марія Країло.

Мешканка села, що живе у сусідстві зі станцією, з жахом згадує минулий рік – тоді, у самий розпал будівництва, через сильні дощі технічна дамба, при спорудженні якої не врахували кількість опадів, не витримала і вода затопила її та найближчі дворогосподарства.

 «Ми віддали частину нашого городу під дериваційну трубу, дозволивши прокопати рів біля самого колодязя, а тепер не маємо, що пити, і носимо «буркут» (так місцеві називають джерельну мінеральну воду – ред.) з гір, бо з нашого колодязя пити неможливо», – розповідає чоловік Марії Василь Країло. – Власники станції провели обіцяну рекультивацію і засіяли город травою, також тривають роботи по встановленню свердловини та моторів, що забезпечить нас і наших сусідів питною водою».

Проте вчитель-пенсіонер місцевої школи не приховує свого невдоволення інвестором:

“Ми ледве дочекалися, щоб дані нам обіцянки були виконані. А ще будівельники з Перечинського району, які зводили станцію, розповідали, що у Тур’ї Поляні громада отримує частину електроенергії безкоштовно. А чому нам це не запропонували? Адже так вигоду би отримали всі мешканці села”.

Щоб отримати згоду людей, забудовнику довелося пообіцяти застрахувати їхні будинки, проте цей процес ще досі не завершений. Причина – в місцевих мешканцях: дехто з них ще не приватизував свої будинки.

«Дійсно, нам пообіцяли застрахувати наші будинки на випадок стихійних лих. Це було необхідним рішенням, адже минулого року нас вже підтоплювало. Тепер затримка лише за мною: вирішую питання з приватизацією свого будинку», – розповідає ще один «сусід» станції Віталій Магаль.

Чоловік, як частина активної громади, заявляє про їхню рішучість і запевняє, що його громадська організація допоможе сільському голові домогтися від інвестора підтримати будівництво моста.

«Людям потрібен новий міст через річку Мокрянку, де розташовані ділянки під забудову: кількість жителів села постійно зростає і молодим сім’ям нема де будуватись. Ми готові підтримати нашого голову села і домогтися у власників станції виконання обіцяного, а саме – побудувати новий міст», – говорить Віталій Магаль. – Тому сподіваємося на порядність тих, хто використовує нашу річку».
 

Безкоштовні кіловати як єдиний спосіб отримати згоду

У селі Тур’я Поляна, що в Перечинському районі, у компанії «РЕНЕР» на річці Шипіт побудовано дві малі гідроелектростанції і саме тут громада отримує безкоштовні кіловати електроенергії, про які згадували мешканці Руської Мокри.

За словами місцевої мешканки Марії (ім’я змінене) громада села була проти будівництва у себе другої станції і пообіцяти людям безкоштовні кіловати було єдиним способом для компанії «РЕНЕР» отримати згоду на реалізацію їхнього задуму.

«З кожним мешканцем села було укладено договір «благодійної підтримки» і відкрито спеціальний рахунок, куди щомісяця перераховуються гроші – 90 гривень. Саме кіловати в межах цієї суми для нас безкоштовні», – каже пані Марія.

Тоді, в 2014 році, сума 90 гривень дорівнювала вартості 300 кВт електричної енергії для сільських мешканців. Сьогодні ж ціна вища більш як в п’ять з половиною разів – 168 коп. за 1 кВт/год.

У договорі, укладеному з мешканцями села, йдеться, що «у випадку істотної зміни вартості 300 кВт/год електричної енергії в сільській місцевості, вищенаведена сума в 90 грн підлягає перегляду в двосторонньому порядку».

Саме такий механізм мав забезпечити селянам постійні безкоштовні 300 кВт/год, які нині коштують 504 гривні.

«Ми просили нашого голову села звернутися до власників станції, щоб ті переглянули грошову компенсацію, але в компанії йому відмовили», – каже мешканка Тур’ї Поляни.

Голова села Іван Юсиба підтвердив наявність договору для кожного дворогосподарства і те, що звертався до «РЕНЕРа» за проханням селян:

«У компанії ціну підвищувати не погодилися, пояснюючи це тим, що з «РЕНЕРа» зняті певні пільги і, як зазначено в договорі, за таких умов підняття грошової компенсації – неможливе», – каже голова села.
 

Кому належить компанія, що будує малі гідроелектростанції?        

Група енергетичних компаній «РЕНЕР» (http://rener.com.ua/ ) – це родинний бізнес двох попередніх голів Закарпатської облдержадміністрації, а саме – Олега Гаваші (2005-2010 роки) і Олександра Ледиди (2010-1014 роки), колишнього генерального директора ПАТ «Закарпаттяобленерго» Василя Ковача та родичів діючого мера Ужгорода Богдана Андріїва, зареєстрований на їхніх родичів – дружину Олега Гаваші Ольгу Гаваші; дружину та двох дочок Олександра Ледиди – Тетяну Ледиду, Олександру Ледида-Павлюк і Катерину Гембік; дружину і сина Василя Ковача – Ярину Ковач та Сергія Ковача; брата і дружину Богдана Андріїва – Андрія Андріїва та Владу Андріїв.

Ця група включаює в себе ТОВ «Зелена Технологія» (МГЕС «Шипіт-2»), ТОВ «Ренер» (Руськомокрянська та Устьчорнянська (остання будується) МГЕСи), ПП «Альтенер» (Лопухівська МГЕС), ПП «Укрелектробуд» (Краснянська МГЕС), ПП «Комерцконсалт» (МГЕС «Шипіт-1») яким належать шість з десяти малих гідроелектростанцій, які функціонують на Закарпатті.

Окрім того, у їхній власності – ще три сонячні електростанції: «СЕ-1», «СЕ-2» (ТОВ «Сонячна енергія плюс») та «СЕ-3» (ТОВ «Евроімекс»).

Усі згадані проекти з малої гідроенергетики у «РЕНЕРа» об’єднує відсутність доступу до публічних документів: залишаються таємними для широкого загалу копії протоколів громадських слухань «Детальних планів територій» та «Оцінки впливу на навколишнє середовище»..

Незалежні екологи бачать у таких діях доказ того, що власникам є що приховувати, адже перевірити, чи виконуються дані технічні рекомендації та санітарні вимоги, можливості немає. Окрім того, не маючи змоги ознайомитися з висновками свої колег, експерти кажуть, що документ може їм не відповідати.

«Таку думку доводять наявні документи щодо впливу на довкілля (йдеться про Оцінку впливу на навколишнє середовище), неодноразово коментовані у пресі (https://www.researchgate.net/publication/299414110_The_study_of_the_ecosystems_of_the_river_Shipot_in_the_construction_of_hydraulic_structures_and_sites_of_potential_construction_of_small_hydropower_plant_upstream_Vivcenna_stanu_ekosistemi_ricki_Sipot , https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/11252/1/%D0%92%D0%9F%D0%9B%D0%98%D0%92%20%D0%93%D0%A0%D0%95%D0%91%D0%9B%D0%86%20%D0%9C%D0%90%D0%9B%D0%9E%D0%87%20%D0%93%D0%95%D0%A1%20%D0%9D%D0%90%20%D0%A1%D0%A2%D0%90%D0%9D%20%D0%A0%D0%86%D0%A7%D0%9A%D0%98%D0%A8%D0%98%D0%9F%D0%9E%D0%A2.pdf , https://www.researchgate.net/publication/306107496_Influence_of_the_Tereble-Ritska_hydroelectric_power_station_on_the_invertebrate_hydrobionts_communities_the_Ukrainian_Carpathians_In_ukrainian , http://prima.lnu.edu.ua/faculty/biologh/wis/76/4/10/10.pdf ), а також результати наукових досліджень, проведених на річках, де збудовані МГЕСи у Карпатах протягом 2012-2017 років, – говорить еколог ГО «Екосфера» Оксана Станкевич-Волосянчук. – Однозначно, за цілковитої таємності публічних документів висновок один – власникам є що приховувати від громадськості».

З грудня 2017 року в дію вступив новий закон, який забезпечує більш жорсткі рамки у природоохоронному законодавстві. Так, забудовник має підтвердити місцевому департаменту екології дотримання процедур публічності та доступу громадськості до оцінки впливу на довкілля; будь-які будівельні роботи не можуть бути розпочаті до отримання заключного висновку з Мінекології чи обласного департаменту екології; а порушення самої процедури проходження оцінки впливу на довкілля чи недотримання вимог Закону тягне за собою скасування висновку та є підставою для позову до суду.
 

Але чим так вигідна мала гідроенергетика своїм власникам?

Уся електроенергія, вироблена малими гідроелектростанціями, продається державі за пільговою ціною, яка має прив’язку до курсу євро, щоб захистити власників станції від знецінення гривні.

Окрім того, для виробників діє надбавка в розмірі від 5% до 10% від встановленого тарифу за використання місцевої складової (обладнання, виробленого українськими виробниками – ред.) та пільги в Митному кодексі: при ввезенні обладнання з-за кордону виробник не сплачує державі 20% податку на додану вартість за вироблену електроенергію, а користується тими 20% відсотками, які було сплачено за розмитнення (http://www.saee.gov.ua/node/293).

Саме ці економічні механізми називаються «зеленим тарифом» і спрямовані на заохочення генерації електроенергії з відновлюваних джерел енергії – сонця, вітру, води, геотермальної енергії землі та біомаси.

У 2018 році ставки «зеленого» тарифу коливаються від 209,66 до 1509,56 коп. за 1 кВт-год.

Для компаній з групи «РЕНЕР» ці ставки сягають від 377,39 до 503,19 коп./кВт-год. Згідно з офіційною статистикою регулятора НКРЕКП, «РЕНЕР» за 2017 рік виробив електроенергії більш як на 82 млн гривень.

Насправді ж перевірити, які суми і до бюджетів яких рівнів надійшли від компаній з групи “РЕНЕР”, – неможливо. Така інформація захищена в правовому полі.

Єдине, що залишається з податків громаді Руської Мокрої, – плата за оренду земельної ділянки та податок за найманих працівників. Та у сільській раді приховують і цю інформацію.
 

«Ми виконуємо дані громадам обіцянки» – «РЕНЕР» 

У компанії запевняють, що виконують взяті зобов’язання перед громадою в повному обсязі. Проте не несуть відповідальність за те, що вже після введення в дію станції у мешканців села міняються потреби, чи за те, що вони різні в кожному з сіл, де є станції.

«Свої зобов’язання перед громадою ми намагаємось виконати ще до закінчення будівництва станції. Десь люди просять відремонтувати дорогу, десь придбати трактор для розчищення снігу, а десь стадіон побудувати – ми це робимо, – каже представник компанії Юрій Сас. – Але ми не несемо відповідальності за зміни потреб, але намагаємося йти на зустріч, як у випадку з мостом.»

За його словами, вимоги мешканців Руської Мокрої, які живуть в сусідстві із станцією та які потерпіли від затоплення під час будівництва, виконуються:

«Дійсно, мав місце прикрий випадок і ми погодилися на вимогу людей застрахувати їхні будинки, а також провели берегоукріплення біля дворогосподарств. Окрім того, вирішуємо питання з питною водою, на брак якої скаржаться люди, через встановлення свердловини.»

Юрій Сас каже, що всі станції «РЕНЕРа» побудовані за італійськими стандартами та із залученням іноземних фахівців, а будівельні роботи здійснює компанія, яка вже має досвід.

«Спираємося на італійський досвід. Це дає нам упевненість в тому, що наші об’єкти відповідають усім екологічним вимогам та технічним стандартам», – говорить представник «РЕНЕРа».

Проте, які саме технічні стандарти та екологічні вимоги були виставлені компанії та чи дотримується вона їх, перевірити так і не вдається ні незалежним екологам, ні інженерам-експертам – публічна інформація залишається закритою.

Українські інженери говорять інше: власнику просто невигідні умови, які перед ними виставляють вітчизняні фахівці. Згідно з нашими технічними рекомендаціями інвестори отримуватимуть значно менший прибуток.

«Екологічно безпечних гідроелектростанцій не існує. До прикладу, якщо це мала гідроелектростанція дериваційного типу, то вона може працювати не більше 1500 годин на рік. Інакше, апріорі, завдаватиме значної шкоди річці, які б заходи власники не пропонували і не впроваджували», – каже д.т.н. Дмитро Стефанишин.
 

Нова  станція “РЕНЕР” на заповідній річці

За п’ять кілометрів нижче від Руської Мокрої – село Усть-Чорна. Тут на річці Брустурянка (об’єкт “Смарагдової мережі” – ред.) – розпал будівництва чергової станції.

Не кожен селянин знає, що споруджують на річці. Зате місцеві дітлахи на велосипедах впевнено заявляють – “там буде електростанція” і супроводжують на місце будівництва.

Дмитро Стефанишин каже, що після спорудження МГЕС в Усть-Чорній вся Брустурянка з її формуючими притоками Турбатом і Бертянкою буде відрізана від Тересви і це унеможливить міграцію риби в річці:

“Оскільки шлях міграції риби по Брустурянці тепер, поки що повною мірою вільний лише до місця виходу води з Лопухівської МГЕС, то після спорудження будівлі МГЕС в Усть-Чорній вся Брустурянка з її притоками опиниться під «замком».

Як акцентує фахівець, за таких умов рибохід не здатен виконувати свою функцію – адже є ризик, що пропускати на нерест просто не буде що.

«Нам же не показують гідрологію ріки, водноенергетичні, іхтіологічні розрахунки. Ми ж не знаємо, наприклад, яку долю стоку забиратиме в деривацію Лопухівська МГЕС саме в період нересту? А МГЕС в Усть-Чорній?», – констатує науковець.

Еколог громадської організації “Екосфера” говорить і про порушення «РЕНЕРом» природоохоронного законодавства:

“Порушено цілий ряд законів: «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про Червону книгу», «Про тваринний світ». Це серйозно. Тут мали би бути судові справи, а не продовження будівництва станцій».

Фахівець вважає, що річка Брустурянка для Закарпаття вже втрачена назавжди, а наслідки від каскаду станцій будуть відчутними як для заповідної Тересви, так і для жителів її долини.

ДО ТЕМИ:

Заробіток на "чистій енергетиці": хто на Закарпатті лобіює будівництво малих ГЕС на річках Карпат

Теги: міні-ГЕС, МГЕС, гідроелектростанція, Ренер, Комерцконсалт

14 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати