На Закарпатті вдруге проходив Фестиваль гентешів (різників свиней)

Учасники фестивалю гентешів у селі Геча Берегівського району на Закарпатті готують порося, до того, щоб зарізати його

— Потрібно привабити туристів. Бо більше в селі людям нема як заробити — крім гарного повітря, краєвидів, гір та старого костьолу нічого не маємо, — розповідає Мештер ламаною українською.

Геча розташована за 7 км від кордону з Угорщиною. Українською і російською тут розмовляють одиниці. Спілкуються переважно угорською. У селі свій часовий пояс, що на годину вперед різниться від Київського. Фестиваль гентешів теж перейняли в Угорщині. Там його проводять 17 років. На цих конкурсах фермери обирають собі добрих працівників. Професійних різників лишилося небагато.

— У нас за те, що заколемо своє порося, розберемо і приготуємо, беремо з замовника 80 тисяч форинтів (2300 грн. — ”ГПУ”), — розповідає через перекладача 52-річний угорець Шандор Мезей. — Якщо замовник має свою свиню — наша робота обходиться у три-чотири рази дешевше.

49-річний місцевий різник Шандор Фодор за роботу бере 50 грн або 2 кг м’яса. Він гентешує понад 20 років. Чоловіка в селі поважають. Місцеві кажуть, робота в нього непроста. Найголовніше в ній — не почати заглядати в чарку, бо ”сливовою пальонкою” пригощають добряче. За рік Фодору випадає зарізати 50–60 свиней, найбільше перед Великоднем та Різдвом.

— У нашому селі за останні роки гентеші геть перевелися, — зауважує чоловік. — Старші повмирали, а молоді хлопці не хочуть вчитися. У мене самого два сини виросли, але жоден не береться гентешувати.

О сьомій ранку у дворі сільради метушня. Жителі розставляють намети, столи, розвішують казани, гострять ножі, підігрівають воду. Перед початком дійства сільський голова біжить до різників із пляшкою сливової самогонки. Випити разом перед забоєм — традиція.

— Нині маємо чотири команди: дві з нашого села, одна з сусіднього Варі та ще одна з Угорщини приїхала, — пояснює секретар сільради 35-річна Олена Патакі. — Свиней купили спонсори.

Шандор Фодор підходить до свого поросяти. Чоловіки допомагають повалити тварину на бік. Фодор дістає довгого тонкого ножа та встромляє свині в шию. Кров б’є фонтаном. Нею наповнюють дві миски, несуть жінкам на кров’янку. За 2 хв. тушу можна розбирати. Кожному різникові допомагає 10–12 людей.

Коли визначають, хто краще заколов та розібрав тушу, починаються змагання на найдовшу ковбасу, кров’янку, найсмачніші страви з м’яса. Наступного року на дійство планують продавати  квитки. Нині ж селяни торгують приготованими стравами з м’яса, угорці привезли солодких марципанів.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати