В Ужгороді павловнію можна зустріти й на приватних ділянках, і у міських скверах. Найбільше ж дерево павловнії росте на площі Корятовича у центрі міста, поруч знаходиться таке ж маленьке деревце. До слова, велике Адамове дерево не квітло тут протягом останніх двох років. Зараз же величезне розлоге дерево вкрите крупними суцвіттями з квітами ніжного бузкового кольору, пише УНН.
Про павловнію існує як багато легенд, так і значна кількість наукових досліджень. Так, вчені довели, що дерево здатне “зцілювати” не родючий ґрунт, а ще воно поглинає в 10 разів більше СО2, ніж будь-який інший вид рослин. Павловнія — це чудовий матеріал для меблевої промисловості і, водночас, сировина для біопалива. Через інтенсивну регенерацію павловнію ще називають дерево-фенікс.
Павловнію вирощують в Китаї понад 2000 років, в США з 1800-х років, в Японії з 1970 року. Власне у Штатах експорт даної деревини сягає обсягів у кілька сотень мільйонів доларів щороку. В Ужгороді ж павловнія прижилася так же добре, як і китайська вишня — сакура. Повноцвітне Адамове дерево гармонійно доповнює квітучий ансамбль обласного центру Закарпаття. На вулицях поруч простяглися алеї рожевого декоративного гльоду та білого ясеня. А вже скоро в Ужгороді розквітне тюльпанове дерево.