Угорський виклик: несиметрична відповідь України

Угорщині, насправді, вже не йдеться про нюанси мовного законодавства і захист прав угорської національної меншини на Закарпатті. Будапешт вирішив, що має силу шантажувати Київ з будь-яких питань. Нам погрожують ігноруванням законів, блокують євроатлантичний процес, фактично не визнають українське МЗС, вивішують угорські прапори на адміністративних установах, провокують невдоволення у місцях компактного проживання угорців. Врешті, нацьковують на Закарпаття ОБСЄ, щоб показати світові, що Україна, мовляв, не здатна самотужки контролювати свої західні території.

Будапешт вважає, що має підстави так діяти. В угорському політикумі існує консенсус щодо так званого українського питання. Більше того, на Закарпатті офіційний Будапешт знайшов собі союзника в особі голови Закарпатської ОДА Геннадія Москаля і Закарпатської обласної ради.

У такій ситуації офіційний Київ реалізує оборонну тактику. МЗС та міністр освіти і науки України Ліля Гриневич терпеливо роз’яснюють угорцям мовне законодавство України і червоніють за Москаля і місцевих депутатів.

Однак, ця тактика себе повністю вичерпала і не виправдала. Вона не тільки не призвела до позитивного результату для України, але й стимулює Будапешт до нарощування тиску на Київ.

Натомість, на мою думку, більш ефективною може стати тактика несиметричної відповіді.

Оскільки офіційний Будапешт у своїх претензіях до України дедалі глибше залазить в історичне минуле угорців на Закарпатті, стверджує про якусь «велику Угорщину», саме час порушити тему Карпато-Української Держави як державного утворення українського народу на території сучасного Закарпаття у 1938–1939 роках.

У 1939 році у зв’язку із розпадом Чехословаччини на території Закарпаття були проведені демократичні вибори, в результаті яких перемогла партія «Українське національне об’єднання», депутати якої проголосили Карпатську Україну як незалежну державу, ухвали її Конституцію та сформували основні органи державної влади.

Одразу після цього 100-тисячна окупаційна угорська армія як союзник нацистської Німеччини перейшла кордон і розгорнула каральну операцію на Закарпатті. Головний бій відбувся на Красному Полі неподалік Хуста, де угорська армія зіткнулася із першим серйозним спротивом.

Впродовж кількох днів «Карпатська Січ» – армія молодої країни, тримала фронт, але сили були нерівні, й українці програли в бою.

Угорщина мала б відповісти за злочини на Закарпатті у 1938–1939 роках

Після поразки на Красному Полі вцілілі підрозділи «Січі» відійшли в гори й продовжували партизанську війну.

Окупаційна ж влада діяла жорстко, як під час геноциду. За причетність до ОУН чи «Карпатської Січі» – розстріл. Хуст, Тячів і Солотвино перетворилися у концтабори, де українцям відрізали носи і вуха.

Архівне фото розстрілу українських полонених стрільців Карпатської України

На Верецькому перевалі угорці та поляки сотнями розстрілювали наших братів і сестер тільки за те, що хотіли жити у своїй державі.

До речі, січовики-українці стали першими європейцями, які зі зброєю в руках виступили проти нацизму.

А дідусь нинішнього віце-прем’єр-міністра України з питань європейської інтеграції Іванни Клипуш- Цинцадзе – Дмиро Климпуш – був керівником Організації народної оборони «Карпатська Січ».

Командир Організації народної оборони «Карпатська Січ» Дмитро Климпуш (у чорній шапці) разом з іншими військовими організації. Хуст, березень 1939 року

Сьогодні Угорщина воліє не згадувати цієї сторінки українсько-угорських відносин та своєї ганебної ролі в ній. Тривалий час про це не згадувала й Україна, хоч віднедавна події часів Карпатської України відзначаються на державному рівні.

Здається, що настав час реалізувати наступальну тактику щодо Угорщини, зокрема у питанні історичної пам’яті.

Угорщина мала б відповісти за злочини на Закарпатті у 1938–1939 роках, в тому числі за «Верецьку трагедію». Але для цього МЗС України мало б пред’явити Угорщині відповідні претензії.

Під час відкриття Меморіалу Героям Карпатської України на межі Львівщини та Закарпаття, 15 жовтня 2017 року

Важливим чинником стабілізації українсько-угорських стосунків може стати проголошення правонаступництва сучасної України із Карпатською Україною. Для цього сьогодні існують усі правові передумови.

Адже законом України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті» особи, які брали участь в органах влади Карпатської України (Підкарпатської Русі), включаючи, зокрема, Сойм Карпатської України, уряд Карпатської України, міністерства Карпатської України, місцеві органи влади Карпатської України, а також президента Карпатської України уже визнані борцями за незалежність України у ХХ столітті.

Угорщина має відчувати не нашу слабкість, а нашу силу.