Тячівська ОТГ: "По-справжньому наше село зажило тільки зараз – у складі міської громади…"

28 лютого Комітет з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування Верховної Ради України розглядатиме законопроект "Про добровільне об'єднання територіальних громад" щодо добровільного приєднання територіальних громад сіл, селищ до територіальних громад міст обласного значення (№6466). Ця законодавча ініціатива спрямована на розблокування процесу об’єднання громад довкола центрів економічної активності, якими є міста обласного значення.

Побутує міф, що об’єднання сіл з містом може привести до зникнення цих сіл. Щоб підтвердити чи спростувати це, «Децентралізація» поспілкувалася з представниками Тячівської міської об’єднаної громади Закарпатської області, у складі якої є місто Тячів та кілька довколишніх сіл: Тячівка, Лази та Округла, Руське Поле.

Іван Ковач, голова Тячівської міської ОТГ:

«Для сіл таке приєднання – однозначний позитив, бо вони отримують чималий фінансовий ресурс. У свою чергу міста отримують нові території для розвитку. Що таке розширення міст? Насамперед це створення інфраструктури: проведення у довколишні села води, каналізації, газу тощо. Крім цього, у селах завдяки приєднанню до міст з’являються додаткові можливості, в тому числі і фінансові.

Села, які входять до складу громад, міцніше пов’язуються з адміністративними центрами – відтак, їхнім жителям простіше їздити до міста, щоб продавати там молоко, масло та продукти, вирощені на власному городі. Раніше дорога до села Лази були настільки знищена, що перевізники відмовлялися займатися пасажирськими перевезеннями у ці населені пункти. Після об’єднання ми капітально відремонтували дорогу, і тепер до Лазів регулярно їздять маршрутки. Думаю, жителі Лазів задоволені приєднанням до Тячівської громади.

Усі свої права наші села зберегли: вони управляють власною землею, майном тощо. Кожен з населених пунктів громади отримав 7-8 млн грн на відновлення інфраструктури. Крім цього, громада утримує всі сільські школи та садочки.

У селі Руське Поле є садочок, у якому ми провели капітальний ремонт і замінили усі меблі. Запитайте селян, чи хтось проти такого «поглинання»?.. Від кожного села у міській раді є депутати, які беруть участь у розробці та реалізації проектів, що стосуються розбудови населених пунктів, які вони представляють.

Василь Мірявець, староста села Руське Поле:

- Після того, як ми об’єдналися, у нас не змінилися ставки при оплаті за землю, ми так само отримуємо гірські надбавки. Руське Поле не пропало з карти, як пророкував дехто. Ми нічого не втратили, тільки здобули.

У 2006 році бюджет села формували близько 15 видів податків, і за цих умов ми мали близько 300 тис. грн власних надходжень при мінімальній потребі у 2,7 млн грн. І це я кажу тільки про захищені статі: зарплату, комунальні витрати, харчування дітям… 2,4 млн грн ми витрачали на утримання двох дитячих садочків – третій ми були змушені закрити. Відтак про будь-які капітальні ремонти можна було тільки мріяти.

У 2016 році у нас залишилося 4 податки, які разом давали нам 185 тис. грн власних надходжень. Проте того ж року, відразу після об’єднання, на відновлення інфраструктури Руської Поляни було виділено 5 млн грн, а цьогоріч ми маємо отримати 7,8 млн грн. На ці гроші насамперед ми провели капітальний ремонт кількох доріг, котрі були у катастрофічному стані. Один дитсадочок ми капітально відремонтували, в іншому замінили систему опалення, а також всі вікна та двері.

Щороку лише 200 тис. грн йде на поточні ремонти шкіл. У наступному році наше село має отримати від Тячівської ОТГ близько 8 млн грн тільки на інфраструктуру, без врахування захищених статей.

Мені страшно згадувати ті часи, коли я, щоб відремонтувати дах сільради, просив у районній адміністрації 53 тис. грн, а мені відповідали: «Немає!» Під кінець року виділили 20 тис. грн, які я так і не зміг освоїти. Адже не можна ремонтувати тільки півдаху! Розпорядником коштів сільрада ніколи не була. Причому ми могли навіть мати кошти на власних рахунків, але використати їх без дозволу з Києва не мали права.

Василь Ключкей, староста села Лази:

Я 15 років був головою сільради і можу з упевненістю сказати, що такого імпульсу для розвитку, як ми отримали після об’єднання в громаду з містом, Лази не мали ще ніколи.

Ми завжди сиділи без грошей. Дорога була такою, по якій годі було доїхати до Тячева – пішки можна було дійти швидше.

Тепер у двох селах Лазівської сільради – Лазах та Округлому – з’явилося освітлення, дитячі майданчики тощо. Близько 300 машин гравійної суміші громада тепер щороку завозить на 26 наших доріг. Минулоріч відремонтували 5 мостів.

Кожне наше село має громадські дорадчі органи – сільські комітети. Вони подають пропозиції Тячівському виконкому, і згодом їх затверджує сесія Тячівської міськради. Від Лазів та Округлого у Тячівському виконкомі є троє працівників, а у Тячівській міській раді – чотири депутати.

Коли ми йшли на об’єднання, люди боялися, що у них відберуть неприватизовану землю. Але нічого подібного не було і близько.  

Іван Молнар, староста села Тячівка:

Наше маленьке село, яке завжди було передмістям Тячева, по-справжньому зажило тільки зараз. На території нашого села немає великого бізнесу, а значить, немає і грошей.

За два роки Тячівська міськрада вклала в інфраструктуру нашого села близько 10 млн грн. За ці гроші нам відремонтували клуб, школу, ФАП, стадіон, зробили дитячий майданчик.

Раніше ми не мали свого бюджету, бо село ще за радянських часів приєднали до Тячева. Але тепер у Тячівці є і староста, який має пильнувати інтереси селян. Я подаю план робіт, бюджети, і ще жодного разу ніхто мені не відмовив.

Завдяки цим зусиллям тепер приємно заїхати до села, у якому раніше панувала розруха.