Ключовими учасниками організації "імпічменту Порошенка" на Закарпатті стали "орли Авакова" і "псевдоактивісти" Москаля (ВІДЕО)

Вибори Президента України, які, за законом, мають відбутися 31 березня 2019 року, стартували з закарпатського райцентру Тячів. Позавчорашня історія з містечкової офіційної церемонії вшанування пам’яті полеглих на столичному Майдані Героїв Небесної Сотні завдяки вчинку досі нікому невідомого тячівця швидко, зокрема і зусиллями Закарпаття онлайн, переросла в подію загальноукраїнського масштабу.

Оскільки відео з інциденту було опубліковане в соцмережі Фейсбук ближче до вечора, можливостей оперативно з’ясувати ключових фігурантів і обставини події у редакції практично не було – залишалося опублікувати історію у версії авторів цього відеосюжету. Яка передбачала безумовну героїзацію ключового персонажу цього відеодійства на тлі представників чинної влади, що вже втомила собою народ України.

Штамп спрацював безвідмовно.

Утім, попри емоційність події, не покидало відчуття її зрежисованості. Підтвердити або розвіяти сумніви мали події наступного дня. Бо об’єктивних шансів на те, що акція одинака в провінційному і аполітичному прикордонному містечку, навіть попри акцентовану погрозу депутатським «сукам», що осміляться не з’явитися ще навіть нескликану позачергову сесію з оголошення імпічмента Порошенка, із «бурі у склянці» розгорнеться в щось масштабніше, не було практично жодних. Інша річ, якщо в когось були на це інші плани...

Першим ім’я «невідомого месника» з Тячева, що апелював від імені Небесної Сотні, у Фейсбуку оприлюднив депутат районної ради Іван Малько. Як одразу ж з’ясувало Закарпаття онлайн, останній є «всього лиш» очільником Закарпатської обласної організації політичної партії «Об’єднання «Самопоміч». Не здивувало навіть те, що кошикокидачем у чиновників  виявився його ж брат – Володимир Малько, тячівський підприємець, власник ресторану у Тячеві.

Як повідомили джерела з Тячева, обоє братів кілька разів навідувалися на київський Майдан в часі Революції Гідності, а останнім часом, так само в тандемі, були помічені на прориві Саакашвілі через українсько-польський кордон у пункті пропуску "Шегині" та на акції опального грузина під Верховною Радою. Натомість, що симптоматично, їх не було серед ініціаторів та активних учасників антиГЕСівських народних протестів на Тячівщині. Хоча, формально, І.Малько був присутній на котрихсь із громадських слуханнь з цього питання і навіть пообіцяв чимось допомогти активістам, однак слова так і не дотримав.

Здавалося б, на цьому можна було б поставити крапку, адже антипрезидентські акції представників опозиції навряд чи можуть нині когось здивувати.

Однак, неочікувано здивували події наступного дня і, особливо, їх фігуранти.

У середу основним «революціонером» в Тячеві вже був не Володимир Малько, а добре відомий на Закарпатті персонаж з закарпатської Великоберезнянщини Павло Павлов.

Тобто, якби не цей «десант» на Тячівщину, вчора там би точно нічого не відбулося. А якщо б і відбулося, то в суттєво меншому масштабі і непомітно для загальноукраїнських ЗМІ. Власне Павлов професійно «підтяг» в Тячів перевірених в інших акціях персонажів, завчено зрежисував потрібні конфлікти, і виклав у Фейсбуку онлайн-версію подій.

Коротко про цю особу.

Уперше Павло Павлов з’явився на публіці на Майдані. Як згодом з’ясувалося, ймовірніше всього – в ролі міліцейського сексота. Пізніше вже виразно проявився як знаряддя в руках тодішнього очільника міліції Закарпаття Сергія Шаранича в його конфлікті з «Правим сектором» Закарпаття, що завершився кривавими подіями в Мукачеві. Зокрема влаштував провокацію на базі "Правого сектора" в Ужгороді, що передувалала тій резонансній трагедії. Згодом дестабілізовував ситуацію в області акціями так званих «пересічників» і отримав від СБУ застереження та попередження про кримінальну відповідальність за злочини проти основ національної безпеки.

У всіх, як і в цьому, випадках П.Павлов діяв у тандемі з іншим псевдоактивістом з «ментовської» «обойми» – Миколою Желізняком, відомим не лише своєю лояльністю до того ж таки екс-керівника обласної міліції С. Шаранича, а, й, раніше, порятунком затриманих громадськими активістами п'яних митників. Обоє потім проявилися і в іншому резонансному скандалі, коли вони спільно провокували в Ужгороді конфлікт, "зав’язаний" на темі переселенців.

Як раніше інформувало Закарпаття онлайн, обидва псевдомайданівці – і Павлов, і Желізняк – є помічниками екс-"регіонала" і "відродженця" з Закарпатської облради Романа Шніцера. Котрий є членом «сколоченої» Геннадієм Москалем «широкої коаліції». За що був віддячений тим же Г.Москалем посадою головлікаря обласної дитячої лікарні в Мукачеві.

Утім, навіть все це не є визначальним у тячівській об’яві Павлова і К^о.

Знову ж таки, як інформувало Закарпаття онлайн,  «5 грудня (2017 року – ред.), близько 18:00, поліцейські отримали повідомлення від мешканця села Оноківці про те, що на об’їзній дорозі в Ужгороді, поблизу одного з місцевих ресторанів ("Кілікія" - ред.), сталася дорожньо-транспортна пригода. Як встановили поліцейські, водій автомобіля скоїв наїзд на 59-річного чоловіка. Внаслідок отриманих травм пішохід помер. Винуватець аварії зник з місця автопригоди.

У скоєнні ДТП, як повідомлялося, «підозрювався «власник автомобіля «Skoda» сірого кольору, на іноземній реєстрації, можливо, без правого дзеркала».

Пізніше користувачі соцмереж недвозначно вказали, що саме авто псевдоактивіста Павлова, що «випадково» згоріло тієї ж ночі, є тим, що смертельно травмувало чоловіка біля Ужгорода.

За достовірною інформацією Закарпаття онлайн з власних джерел у правоохоронних органах, матеріали кримінального провадження, відкритого за цим фактом, однозначно підтвердили причетність Павла Павлова до того вбивства – на спаленому авто було відсутнє втрачене в ДТП дзеркало, є свідок, який бачив останнього на його автомобілі в тому районі в часі трагедії, відстежено і маршрут П.Павлова за його телефоном  в цьому часовому відрізку.

Однак закарпатські правоохоронці не зробили ці факти відкритими для громадськості і, тим більше, не передали справу до суду.

Кримінальна справа «активіста» Павлова залягла у сейфі керівника однієї з правоохоронних структур області. За інформацією Закарпаття онлайн , або ГУ НП в Закарпатській області, або У СБУ в Закарпатській області.

У чиєму конкретно, не має жодного значення. Важливим є те, що правоохоронці мали коротку удавку на П.Павлова. Яку, очевидно, планували колись використати.  І могли використати у цьому випадку, щоби втримати його від участі в антипрезидентській акції в Тячеві. І в такий спосіб локалізувати і марґіналізувати її, запобігши її поширенню на загальноукраїнський рівень.

Але, в силу певних причин, цього не зробили.

Пояснення такій бездіяльності може бути тільки одне – останнім часом П.Павлов разом з Ларисою Ступак і цілим «сонмом» аналогічних персонажів, що навчилися виживати в постмайданній Україні, співпрацюючи з корумпованими структурами влади і прикриваючись власноруч наштампованими «ксівами» «журналістів» і «активістів», входив до відібраного кола «псевдоактивістів», що їх взяв «на службу» особисто голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль. Тільки цих осіб із сумнівним минулим і не менш сумнівним сьогоденням Г.Москаль називав активістами, тільки з ними показово зустрічався на камеру, тільки їх використовував у своїх особистих інтересах. На тих зустрічах П.Павлов з Л.Ступак  – завжди на перших ролях.

У цьому контексті варто би просто нагадати громадськості давно відомий і ніким не дезавуйований факт, що за негласними коаліційними домовленостями між БПП і «Народним фронтом» за підсумком позачергових парламентських виборів 2014 року Закарпатська область була передана у «володіння» НФ. «Губернатором» тоді було призначено нардепа-«народнофронтівця» Валерія Лунченка, за спиною якого ще з часів «Фронту змін» бовванів один з партійних «гаманців» НФ, «китайський мільярдер» Роберт Бровді. Щоправда, після ослаблення як загальноукраїнських позицій  НФ, так і, персонально, закарпатських  В.Лунченка, представника НФ на владному олімпі області ненадовго потіснив ставленик Віктора Балоги Василь Губаль. Однак, після того, як В.Балога в силу власних ваги і амбіцій став «проблемним» для П.Порошенка, останній сповна використав трагічні Мукачівські події, аби ослабити свого колишнього соратника. І використав для цього Г.Москаля, останнім партійним прихистком якого був, як відомо, «Фронт змін», – людину ключової особи в НФ Арсена Авакова.

Нові вибори вибудовують нові політичні реалії. Колишні політичні домовленості втрачають сенс у нових політичних реаліях і нещодавні закляті друзі стають чудовими, повноцінними ворогами. І історія любові і ненависті БПП і НФ є чудовою ілюстрацією цих політичних тенденцій, які стають знову актуальними на старті президентських виборів-2019.

Які, власне, і стартували в провінційному Тячеві – маленькому райцентрі маленької «вотчини» НФ. Але масштабно, на всю Україну. І адресною тезою про «імпічмент Петра Порошенка».

P.S. Коли цей матеріал вже був готовий до оприлюднення, з прес-служби Закарпатської ОДА надіслали коментар Г.Москаля щодо вчорашніх подій у Тячеві. Їх замовником, без жодного аргументу, названо… Росію.

На сторінці Павла Павлова у соціальній мережі Фейсбук справді є достатньо конкретних відеодоказів причетності "москалів" до подій у Тячеві )

Теги: Москаль, Павло Павлов, імпічмент Порошенка

69 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати