Шлях Закарпаття до Соборної України: "Най живе Україна, най вас Бог благословит…"

Нині – 89-річниця Соборності України і день народження однієї з її наймолодших дочок – 62 роки минає від утворення Закарпатської області. Обидві події настільки яскраві світильники на вікових шляхах до незалежної Української державності, що, оглянувшись, бачиш своєрідний промінь історії в сучасність.

Знаменним етапом піднесення духу свободи став «живий ланцюг» між Києвом і Львовом, коли 21 січня 1990 року тисячі українців взялися за руки на згадку про проголошення Акту Злуки. Ця акція прискорила розпад СРСР і здобуття національної незалежності, бо переконливо засвідчила духовну єдність східних і західних регіонів України.

Ось так подія на Софіївській площі далекого 1919 року готувала повалення радянської системи й відновлення національної держави. Згадаймо історію…

22 січня 1918 року Центральна Рада ухвалила Четвертий Універсал, який проголошував, що Україна стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу. Невдовзі, в кінц жовтня, виникла Західноукраїнська Народна Республіка – ще одна суверенна держава. Це сталося після краху Австо-Угорської імперії. На всенародному віче в Чернівцях 3 листопада бажання об’єднатися в єдиній Україні заявили буковинці. І того ж тижня — закарпатці, 8 листопада проголосивши Гуцульську Республіку. Ця ідея, нуртуючи нашим краєм, 21 січня 1919 року зібрала прогресивний люд у Хусті на всенародний з’їзд, яким ухвалено рішення возз’єднатися в Соборній Україні. Вичерпно розповідає про цю подію протокол, “писаний на всенародних зборах угорськоруського народу, котрі відбулися в гімнастичній салі державної горожанської школи”. Копія його зберігається в Державному архіві Закарпатської області. Ось як це зафіксовано:

“Из церкви народ під синьо-жовтими прапорами, співаючи национальні і церковні пісни Головною вулицею города пішов до гимнастичноі салі горожанськоі школи, де о 1/2 12 год. перед полуднем Др. Юлій Бращайко адвокат из Хуста отворив збори... За предсідателя зборів (собора) вибрано одноголосно Др. Михайла Бращайку, адвоката рахівського.

…Иван Волощук, господарь з Нанкова радив зєдинитися з соборною Украиною. Се було проголошено з безмежним одушевленьемь и гучными окликами: “Слава”, “да живет Украина, най живе Украина…”.

Василь Тимчик господарь з Хуста вніс, щоби русины українці не вибирали послів до мадярського парламенту.

Внесенье одноголосно і з великим задоволеням принято. Так само приняли збори внесенье Михайла Філака з Хуста, щоби злуку з Украиною викликати без жадних застережень, або умовъ.

Се було приймлено.

…Предсідатель проголосив слідуючу резолюцію:

1. Всенародні збори Угорських русинів украінців з дня 21-го януара 1919 року висказують зєднанье всіх русинів украінців з комітатів Мароморош, Угоча, Берег, Унг, Земплин, Шаріш, Спіш и Абауйторно і прилученье русинами украінцями заселених земель до соборноі Украіни.

Всенародні збори закінчилися грімкими окликами “многая літа, да живе Украіна, най живе Украіна, най вас Бог благословит…”.

Предсідатель короткими словами згадовав історичне значінье дня, котрого

“Встала наша славна Украіна

Свобідна і вільна,

Та від Тиси, аж до Кубань річки

Одна нероздільна”.

“Най живе наша славна Украіна” — закінчив бесідник свою промову, на що загомонів народний гімн “Вже воскресла Украіна” і нарід тихо, втішно розходився з святочним настроєм, многі из слезами в очах, а сильною надією в сердци на красшу будучность”.

Таким був Хуст 21 січня 1919 року.

А 22 січня, як відомо з історичних документів, було визначено днем проголошення об’єднання Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки в одну державу. Тоді на площі біля Софіївського собору в присутності урядовців депутатів Трудового Конгресу, представників дипломатичних служб зарубіжних країн з уст голови делегації ЗУНР, віце-президента Української Народної Ради Л. Бачинського пролунало: “Від сьогодні Західна Україна лучиться в одне нерозривне тіло, в Соборну й Суверенну Державу”. Після цього проголошено Універсал Директорії про злуку УНР і ЗУНР (Універсал Соборності), — пише в одній із своїх газетних статей доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії України УжНУ Дмитро Данилюк. Юридично-правової чинності Акт Соборності набув 23 січня 1919 року на засіданні Конгресу Трудового Народу України.

Однак Підкарпатській Русі до Соборної України ще було йти шлях завдовжки 27 років. Соборній Україні до істинного суверенітету ще довше — 72.

29 червня 1945 року уряди Радянського Союзу та Чехословацької Республіки підписали угоду про вихід зі складу Чехословаччини і возз’єднання Закарпатської України з УРСР,

22 січня 1946 року Указом Президії Верховної Ради СРСР було утворено Закарпатську область, і вже разом з братами, що “по той бік Карпат”, закарпатці йшли до незалежності України. Але навіть з її висоти і відліку часу події 22 січня 1918, 1919 і 1946 років не меншають, а яскравішають у своїй значимості. Та відсвічують всіма гранями політичної архітектоніки, крізь яку пробиралися, щоб нарешті стати   під витканий і вишитий руками майстринь золотої нитки Рушник національного єднання. На ньому вишивання і закарпатських талантів. На щастя, на долю — Соборній Україні і всім на її злучених в єдину незалежну державу землях.

Теги:

11 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати