На відкритій екскурсії говорили про старий Ужгород кондитерський

Як екскурсовод виступила відома закарпатська журналіст Тетяна Літераті. А ось долучилися до пізнавального заходу близько сотні осіб. Хтось прийшов на екскурсію цілеспрямовано, а хтось не зміг пройти повз живої історії старовинного і таємничого Ужгорода.

«Ідея щодо тематики екскурсії належить Федору Шандору. З багатьох тем ми обрали саме цю, спланували маршрут. Минулого разу на екскурсії я розповідала про набережну Міклоша Горті – нинішня Незалежності. А сьогодні це моя друга екскурсія», – зазначила екскурсовод.

Не таємниця, що Ужгород – солодкий, пряний, п′янкий… Але чи знали ви, що цій смачній історії вже близько століття?

Маршрут екскурсії почався з подвір′я школи №5 на Київській набережній. Саме там на початку ХХ століття розташоаувалася кондитерська родини Якоблевичів. Серби за походженням, вони переїхали в Ужгород у пошуках кращого життя. У підсумку знайшли і його, і своє покликання. Кондитери виготовляли льодяники і продавали їх у центрі міста. А ще на кондитерській фабриці готували морозиво. І хоча у період військових подій нащадки Якоблевичів зазнали гонінь, їх кондитерський промисел залишився в історії Ужгорода.

На розі вулиць Корзо і Духновича, в будинку, де зараз розташовані міська податкова інспекція та мережевий магазин «Ватсонс», колись діяла одна з найвідоміших кондитерських Підкарпатської Русі – Богуміла Пурми. Пан Пурма належав до чеських легіонерів, які колись приїхали до Ужгорода, аби реалізувати себе у певному промислі, а часто й взагалі почати нове життя. До кондитерської на Духновича, де можна було поласувати різноманітними тістечками, любили заходити й богемні ужгородці, зокрема видатні художники Бокшай та Ерделі. Родичі Пурми, які нині проживають у Словаччині, навіть мають архівне родинне фото, де живописці кавують у кондитерській їхнього предка.

Кондитерська Богуміла Пурми мала славну історію і тодішнє велике визнання – її рекламували в усіх часописах, газетах, адресних книгах. А літні люди й досі пригадують, що центр Ужгорода мав приємний аромат бісквіту.

Кондитерський Ужгород розвивався стрімко. Якщо в адресній книзі 1924 року були зареєстровані лише п′ять кондитерських, то у 1930-му – їх було вже 15, а в 1938-му – 20. Все це були заклади, які пропонували відвідувачам і покупцям льодяники, тістечка, морозива, цукерки власного виробництва. Був навіть один пряничник, що мав крамничку в районі нинішньої вулиці Корятовича. А чи зможемо ми зараз нарахувати стільки авторських кондитерських у нашому місті?

Дослідивши багато архівних матеріалів, поспілкувавшись із людьми, які були сучасниками Ужгорода ще у минулому столітті, авторка книжки «Ужгород. Невигадані історії» соромиться визнання і надмірної уваги, не вважає себе істориком й не зупиняється на досягнутому. На думку Тетяни Літераті, Ужгород ще має багато таємниць і не досліджених граней, які мотивують до нових пошуків. У ході екскурсії поговорили ми і про улюблені місця дослідниці в Ужгороді.

«Для мене увесь Ужгород улюблений. Я люблю заходити у дворики, що в центрі міста. Саме тут зберігся той Ужгород, за яким тепер так ностальгують люди. Зараз на фасадах старих будинків осучаснили вікна і двері, а ось всередині двориків збереглися давні елементи – старовинні двері, рами, ковка... Це все можна відновити і повернути у первозданний вигляд. Також дуже люблю садочок перед Єпископською резиденцією… З тією будівлею пов′язані студентські спогади, зокрема про бібліотеку. Там в одній з круглих веж можна було посидіти і почитати періодику…», – згадує Тетяна Літераті.

«Відкриті екскурсії» пройшли сьогодні ще у семи містах Закарпаття – Сваляві, Мукачеві, Виноградові, Перечині, Іршаві, Воловці та Хусті. Загалом туристично-пізнавальному проекту вже виповнилося 5 років.

В Ужгороді ж екскурсія місцями кондитерської історії фінішувала на вулиці Корзо аплодисментами екскурсоводу Тетяні Літераті від сотні людей, які заново закохалися у місто, дізналися про нього щось нове і незвідане. Кінець зустрічі ознаменував новий старт – люди хочуть знати більше, починають згадувати перекази і згадки своїх предків, проводять аналогії з іншими європейськими містами, шукають точки дотику в історії. Отож «Відкритим екскурсіям» бути!

Теги: екскурсія, Тетяна Літераті

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати