Після анексії Криму в Угорщині посилились екстремістські голоси з вимогою "повернення" Закарпаття – Петер Креко

– Угорський уряд – найбільш дружньо налаштований щодо Кремля уряд в ЄС. З моменту анексії Криму ніхто з європейських лідерів не провів стільки двосторонніх зустрічей з Володимиром Путіним, скільки Віктор Орбан. Ба більше, в Угорщині урядові засоби інформації і ті ЗМІ, які знаходяться в руках дружніх уряду олігархів, просувають основні положення російської дезінформації. Тож особливої необхідності в тролях і ботах немає. А основна мета російської дезінформації в Угорщині – зберегти статус-кво, тобто зберегти при владі Угорський громадянський союз («Фідес»). Але, до речі, Кремль в Угорщині програти не може, оскільки найсильніша опозиційна партія «Йоббік», яка перебуває на вкрай правому кінці політичного спектра, теж близька до Кремля.

– Але тролі тут все одно працюють. Які теми вони просувають зараз?

– Звичайно. Але сумніви сіються щодо Європейського союзу, НАТО і США. І, наприклад, щодо Німеччини. Основне послання в наступному: західні інститути глобалізації зазнали поразки, але є уряд, який розуміє, що на цьому тлі існує Росія, і цей уряд обрав правильний шлях для Угорщини. Але це гра, в яку теж дуже розумно грає Віктор Орбан. Він розумний популіст. Він теж поширює сумніви і негативне ставлення до істеблішменту, але тільки не до національного істеблішменту Угорщини, а до міжнародного. Типова націоналістично-популістська риторика, яку він використовує, повністю відповідає основним посланням російської дезінформації. Російські дезінформаційні сайти практично ніколи не пишуть нічого негативного про Орбана та його уряд, тому що потреби в цьому немає. Він союзник, а не противник. Урядові медіа, наприклад, з великим небажанням говорять і пишуть про Україну. А перше повідомлення, коли в Києві виник Майдан, полягало в тому, що Янукович бореться з «терористами». Цей приклад добре показує, що вже у 2014 році підтримка Росії, її установок і боротьба з тими, кого Росія вважає своїми ворогами, – вже тоді переважали.

– До того, як експерти зайнялися вивченням проблеми російських «тролів» і їхнього впливу на політичні процеси в Європі та США, чимала увага була приділена діяльності російського бізнесу. Зараз Кремль чи оточення Путіна переслідують якісь бізнес-інтереси в Угорщині?

– Я думаю, що мета впливу полягає на 80 відсотків в політиці і на 20 відсотків в економіці. Угода про будівництво нових енергоблоків атомної станції «Пакш-2», яку Віктор Орбан підписав з Володимиром Путіним за кілька місяців до виборів 2014 року для того, щоб зміцнити свої позиції на виборах, думаю, важлива і для Росії. Росія за допомогою неї зміцнює свій вплив на енергетичний ринок Центральної і Східної Європи. Але це також свого роду сигнал, що Росія все ще може розвивати нові енергетичні проекти в Європейському союзі. Друге важливе завдання – зберегти залежність Угорщини від російського газу, адже в останнє десятиліття відбувається поступове послаблення енергетичної залежності ЄС від Росії. Тож Кремль щасливий будь-якій країні, де він може укласти довготривалу газову угоду. Але найголовніше завдання полягає в тому, щоб використовувати нового члена Євросоюзу в якості майданчика для наступу проти Європейського союзу і його санкцій. Вони сподіваються, що, використовуючи більш дружні до Росії держави – Грецію, Кіпр, певною мірою Австрію (тобто Угорщина не самотня), – вони зможуть зруйнувати єдність Європейського союзу. В цьому і полягає їхня мета.

– Ви згадали про те, що в угорському сегменті Facebook виникають акаунти і групи. Якими ще засобами користується російська сторона?

– Ще один інструмент, застосування якого ми можемо спостерігати в Угорщині (але Угорщина тут теж не одна: є схожі тенденції в Чехії, Словаччині, Румунії), – Росія налагоджує зв’язки з крайніми екстремістськими угрупованнями. І найголовніше, з сепаратистськими групами і організаціями, в нашому випадку з групами, які вимагають повернути Трансільванію і, що ще важливіше, – Закарпаття. І не дивно, що після анексії Росією Криму екстремістські голоси в Угорщині, які вимагають «повернення» Закарпаття, стали звучати набагато голосніше. Один з членів партії «Йоббік», в той час член Парламентської асамблеї Ради Європи, розповідав, що на одному із засідань ПАРЄ до нього підійшли члени російської делегації і сказали: дивись, прийшов час і для Угорщини зажадати повернення територій. Тобто вони прямо сказали, що час настав – кордони стали рухливими, Захід не звертає на це уваги, а Росія вас підтримає. І той же самий депутат Тамаш Гауді-Надь встав під час Парламентської асамблеї в майці з надписом: «Крим належить Росії, Закарпаття – Угорщині». І це чітко показує наміри Росії.

– А угорців турбують втрачені майже століття тому території?

– Так, але хочу, щоб мене зрозуміли абсолютно однозначно: не дивлячись на деякі заяви політиків, в суспільстві немає абсолютно ніякого бажання повертати якісь території. Це не є серйозним політичним питанням. Але російський вплив спрямований на те, щоб створити атмосферу, в якій можливі навіть найгірші сценарії, і знайти собі союзників на випадок цих сценаріїв. Ну хто б, наприклад, міг подумати, що Олександр Захарченко буде грати якусь серйозну роль в політиці на сході України? Ніхто собі такого не міг уявити, тому що його всерйоз ніхто не сприймав. Але його зробили серйозним гравцем. Тож коли ви підтримуєте сепаратистські рухи, коли ви роками їх фінансуєте і підтримуєте, вони врешті-решт можуть створити проблеми у себе в країнах. Не хочу сказати, що Росія зараз вже розглядає цей сценарій в Угорщині, але це один із стратегічних сценаріїв на майбутнє. Достатньо почитати зламану переписку Суркова.