На Закарпатті презентували фільм про "першого оптиміста і останнього солдата Другої світової війни" з Дубрівки (ФОТО)

Фільм – спроба автобіографічної екранізації турбулентної історії Закарпаття. Перший оптиміст і останній солдат Другої світової війни 600-літньої Дубрівки, 91-річний Юрій Куруц оспівує епічну історію свого життя, рідного краю та любовні пригоди.

Фільм «Останній солдат» складається з невеличких новел, назви яких переважно запозичені з шахової термінології (як-от «Дебют», «Фігури», «Довічний шах», «Рокіровка»), показує оптимістичний характер героя. Це, а також віра, любов до пісні, шахів і книги, додають герою довголіття. Показується й життя села, його жителів, творчих колективів, зокрема під час святкування 600-ліття першої згадки про село. Оповідання підсилює музика композитора Антона Дегтярьова, родом із Закарпаття.  

Юрія Куруца (нар. 1926) 18-річним забирають в угорські трудові табори. У 1944 році його мобілізують до 4-го Українського фронту, як і близько 40 інших мешканців. Вони воюють кілька місяців, проте третина гине. Виживають тільки ті, які були пораненими. В січні 1945 року важко поранений у Польщі, Юрій Юрійович стає інвалідом, але повертається додому. Одружується, стає батьком п’ятьох дітей, але двоє з них трагічно гинуть за обставин, які теж пов’язані з війною. Він працює бібліотекарем, грає у народному театрі, співає у хорі, започатковує шахові змагання. Юрій Куруц – останній солдат Другої світової війни у Дубрівці на межі Мукачівщини та Ужгородщини.

Відкриваючи подію, яку вела завідувачка бібліотеки Марія Мучичко, дубрівський сільський голова Р. Василиндра привітав присутніх і побажав успіху в починаннях на благо України. Школярки проникливо зачитали вірші про єдність та любов до України. Герой стрічки Ю. Куруц відзначив, що за Україну боролися разом люди різних національностей, як і етнічно різні закарпатці – за звільнення Європи. Він додав: «До чого ми дожили? Ми захищали разом європейські країни від Гітлера, а дійшли до того, що Путін наступив на нас, на Україну. Ганьба перед усім світом, що він хоче розбити Україну…».

Згадали й про дубрівчан, які нині виконують свій обов’язок оборони України на сході. Місцевий колектив «Дубрівчанки» заспівав присутнім пісні «Повіяв вітер степовий», «Цвіте терен» та інші, які підхопили присутні.

Після показу фільму, відбулося його обговорення, присутні продовжили співати пісень, а Юрій Куруц зі своїм дзвінким голосом став головним солістом.

Олександр Гаврош, чия мама родом із Дубрівки, розповів про створення фільму. Ідея виникла під час підготовки видання «Дубрівка колись і тепер», яку підтримав сільський голова, й побажав навіть мати фільм про село. Під час збору матеріалів письменник і зустрів майбутнього головного героя стрічки. Як додав Олександр Гаврош: «Йшла неформальна частина зустрічі. І раптом людина співає. У 90-то років такий оптиміст. Я зрозумів, що герой фільму є. Тепер треба знайти того, хто би цей фільм зробив. І так ми випадково познайомилися на батьківщині Івана Чендея з В’ячеславом Бігуном, нашим знаменитим режисером. Це неординарна людина, я таких ще не зустрічав. Це справді – фанат кіно… Він людина зайнята, але мені вдалося його вмовити приїхати в Дубрівку, побачитися з Ю. Куруцом. Він приїхав і відразу з камерами. І так почалася наша робота... Нам дуже пощастило й тепер Дубрівка має свій фільм».

Серед присутніх на показі був відомий історик, письменник і журналіст, професор Сергій Федака, який поділився враженнями про фільм та село: «Справді дуже незвичайний фільм, яким мало яке село може похвалитися. Юрій Юрійович – це чудо, жива легенда. Поки я дивився, то Ви (звертається до героя) дещо нагадали мені мого прадіда. Він, щоправда, учасник ще Першої світової війни, а ви вже – Другої світової. Але за манерою, за характером, десь за рухами – дуже схожі. Задум фільму – показати через історію однієї людини історію села, – це було надзвичайно цікаво подивитися. Фільм справді дуже високої якості. І вперше я сьогодні бачу В’ячеслава Бігуна, хоча багато вже читав в інтернеті і про режисера, і про його фільми, й про нагороди. Сьогодні я вперше подивився одну із цих робіт. І це справді – те, що заслуговує на найвищі нагороди. Особливо ці суто режисерські знахідки із водоймою, із водою,– це дуже цікава метафора. І взагалі останні рік-два українське кіно відроджується: як ігрове, так і художнє. І важливо те, що воно не тільки у великих містах і столиці робиться, а й тут у Дубрівці. Я думаю, що і в інших селах наших можна знайти щось подібне. Є велика перспектива, є велике майбутнє...».

Як відзначив режисер В’ячеслав Бігун, він давно хотів зробити оптимістичний фільм. Режисер подякував Олександру Гаврошу за запрошення співпрацювати, Роману Василиндрі – за сприяння в фільмуванні, особливо – герою фільму та його односельчанам. Загалом, робота тривала близько п’яти тижнів щоденної праці сумарно: фільмування – шість днів, решту часу – робота над сценарієм, монтажем. Вироблено кілька версій фільму. Є й масив матеріалу, який не увійшов до стрічки, що вартий уваги. Є й потенціал розширити фільм, якщо знайдеться така можливість.

Скорочена (фестивальна) версія фільму вже демонструвалася публіці та експертам. «Останній солдат» номінувався до програми Національного конкурсу «Сучасне українське кіно (СУК)» Міжнародного фестивалю «Гогольfest», а також Міжнародного фестивалю «Кінокімерія». Глядачі побачили стрічку і під час показу кінодоробку режисера закарпатської тематики на День Тячева. У планах – прем’єра в Ужгороді.

Теги: солдат, фільм

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати