— Уперше взявся за електроніку ще десять років тому, — веде до майстерні Михайло. — У профтехучилищі в сусідньому райцентрі Міжгір’я вивчився на телемайстра. Після армії влаштувався на завод ”Електрон” у Міжгір’ї.
— До Міжгір’я далеко було їздити, — каже. — Та й завод збанкрутів.
З 1997-го майстер працює вдома. Ні в Хусті, ні в сусідньому Тячеві на той час електроніку ніхто не ремонтував, пояснює. Михайло Фанта й започаткував малий бізнес. У його кімнаті стоять напіврозібрані телевізори LG, ”Соні”, старі радянські ”Весни” й ”Електрони”. Із Хустського й Тячівського районів привозять музичні центри, тюнери до супутникових антен та комп’ютерні монітори.
Михайло Вайнагі, 38 років, приїхав із селища Буштино Тячівського району по відремонтований монітор ”Соні”.
— Він бере недорого, — запевняє Михайло. — Два роки тому я купив із рук комп’ютер за 300 доларів і монітор до нього, 20-дюймовий. Недавно він поламався. Повіз його до Ужгорода. Там сказали, що морочитися не варто. Я наполягав, і майстри запросили 320 гривень. А Михайло поремонтував за 50. У блоці живлення просто вийшов з ладу конденсатор.
У німецькому телевізорі ”Рекор”, що належить 45-річному Василеві Колодію з села Нересниці Тячівського району, Фанта замінив мікросхему.
— За ремонт і деталі Міша взяв 80 гривень, — ділиться Колодій. — Оце привіз іще й музичний центр. Але майстер каже, що треба чекати тиждень, бо він не має такої деталі.
За деталі замовники розраховуються окремо. За полагоджений телевізор Михайло бере 25–30 грн, за заміну кінескопа — 25 грн. Блоки живлення ремонтує за 20 грн, тюнери до супутникової антени — за 25 грн. А в Ужгороді за таку роботу беруть не менш як 80 грн. Телевізор полагодять принаймні вдвічі дорожче. Деякі види ремонту — 440 грн.
— По запчастини раз на місяць їжджу на радіоринок до Львова, — каже Фанта. — Пакую їх у великі дорожні сумки, везу автобусом. Ремонтну апаратуру купував поступово. Паяльну станцію, наприклад, придбав торік за тисячу гривень, осцилограф у мене вже десять років працює. Апарат ”Квін Тав” для тестування кінескопів купив у Києві два роки тому за 750 гривень.
Принаймні раз на місяць Фанта виїжджає до віддалених гірських сіл. Витрати на дорогу клієнти оплачують окремо.
Ремонтувати японську апаратуру Михайлові важче. Новинки вивчає в Інтернеті. Для цього проклав удома мережу.
— Коли треба розібратися у схемі телевізора, задаю пошук у google.com.ua, — пояснює. — Часто заходжу на сайт monitor.net. Туди телевізійні майстри скидають знайдені схеми і свої поради. Буває, раджуся по телефону зі знайомими, які теж ремонтують техніку.
— За місяць заробляю десь 150 доларів. Вистачає на шматок хліба. Витрати на апаратуру повільно, але окуповуються.