Закарпатському письменнику Василю Пагирі – 85

Василь Пагиря народився 1 січня 1923 р. в гірському селі Щербовець, що на Воловеччині, у селянській родині. Після закінчення народної школи у рідному селі рубав ліс для фірми „Латориця”. У 1943 р. став артистом Руського народного театру в Ужгороді. У 1944 р., як неблагонадійного, фашисти заарештували його і до кінця війни утримували в концентраційному таборі в Данії. Після війни, працював у лісовій промисловості, навчався в Хустському лісотехнічному і Мукачівському кооперативному технікумах, заочно закінчив філологічний факультет Ужгородського державного університету.

Перші публікації В. Пагирі з’явилися у 1941 р. в газеті „Карпаторуський голос”, перша окрема книга побачила світ у 1968 р. Зараз у бібліотеках області ми можемо знайти близько 60 окремих видань В. Пагирі. Найбільш плідними роками для публікації книг для В. Пагирі став період незалежної України, коли склалися сприятливі умови для реалізації задуманих планів. Найбільш відомі з них: „Я світ уздрів під Бескидом” (1993), „Монастирі Закарпаття” (1994), „Єрусалимська трагедія” (1996), „Мукачево” (у співавторстві) (1996), „Закарпатці у діаспорі” (1997), „Загадковий Петрович” (1998), „Закарпатці в Києві” (у співавторстві) (2000), „Енциклопедія Мукачева в іменах” (у співавторстві) (2006) та ін. Серед останніх книг письменника – “Де шумлять смереки” (2007), “Село під Бескидом – історичний нарис про Скотарське” (2007), “Відлуння минулого і сучасного” (2007), “Листування – шлях пошуку і знахідок” (2007).

Відомий В. Пагиря і як публіцист, до його покажчика включено назви більше 1400 статей, нарисів, рецензій, відгуків. Він співпрацював з багатьма зарубіжними, республіканськими, обласними та районними газетами та журналами. Наприклад, „Визвольний шлях” (Лондон), „Вітчизна” (Київ), „Дукля” (Пряшів, Словаччина), „Життя і слово” (Торонто, Канада), „Лесная промышленность” (Москва, Росія), „Літературна Україна” (Київ). Закарпатські газети: „Ужгород”, „Старий Замок Паланок”, „Молодь Закарпаття”, „Трибуна”, „Карпатський голос” та інші.

Хочеться сказати дещо про останні книги Василя Пагирі. Нещодавно на полицях книгарень Закарпаття з’явився його роман під назвою “Де шумлять смереки”, написаний у далекі післявоєнні роки. У цьому художньому творі автор змалював життя в гірському верховинському селі з його негараздами та успіхами.

Друга книга, про яку необхідно згадати – це – “Село під Бескидом – історичний нарис про Скотарське”. Приємно зауважити, що названа праця – це продовження серії книг про міста та села Закарпаття. Історія Скотарського була написана на основі етнографічних та архівних документів. Ініціатива відтворення історії села Скотарське на папері, як вказує автор, належить голові Воловецької “Просвіти” Юрію Вішовану, голові районної ради Олександру Бирковичу, директору Воловецької ЦРБ Валентині Шугаєвій, бібліотекарям села Світлані Шекмар і Насті Фітас та підприємцю Василю Бабинцю. Василь Пагиря у розмові з нами зазначив, що величезне значення у збереженні минулого Воловеччини належить районній бібліотеці. Виявляється, що внаслідок багаторічної роботи бібліотекарів там зосереджено десятки альбомів, присвячених історії окремих сіл. Особливу увагу привертають унікальні фотографії, що відображають різні вектори життя селян. Вважаємо, що цей досвід не завадило б запозичити іншим районним та сільським бібліотекам.

За структурою книга складається з більше 80 різних за обсягом нарисів різноманітного характеру. Умовно можна розділити весь матеріал на декілька тематичних блоків. Серед них – легенди про заснування села; світська історія села; церковна історія села; персоналії; ініціатори видання книги. Цікаві легенди про заснування села були записані від М. Фітаса та М. Селехман. Виявляється, що перші поселені Скотарського прийшли з сусіднього Воловця. Селяни займалися землеробством і скотарством, працювали на лісорозробках. Про найдавнішу історію села відомо не дуже багато, однак Василь Пагиря встановив, що вперше Скотарське згадується у 1607 р. Окрему інформацію про історію села залишив також відомий угорський Тиводар Янош Легоцький. Наприкінці ХІХ ст. село відвідав письменник Іван Франко.

Автор подав у книзі декілька списків жителів Скотарського, серед них "Нагороджені орденами і медалями СРСР працівники колгоспу імені ХVІ з’їзду КП (Б) України", "Голови сільської ради", "Голови колгоспу", "Односельчани, що загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни", "Ветерани Великої Вітчизняної війни", "Список реабілітованих односельчан", "Список вчителів Скотарської восьмирічної школи 1995 р.". Особливу увагу привертають біографічні нариси про відомих уродженців та жителів села, більшість із них публікуються вперше. У Скотарському провів своє дитинство голова Сойму Карпатської України Августин Штефан. Тут працював закарпатський історик – священик Іван Дулішкович. Василь Пагиря опублікував окремі вірші уродженців Скотарського – Федора Могіша та Марії Лакатош, спогади Марії Атаманюк-Зенинець. Книга добре проілюстрована, містить біля п’ятдесяти колективних і особистих світлин.

Вважаємо, що проанонсовані книги стануть приємним подарунком для бібліотек краю та всіх хто цікавиться історією Закарпаття, а Василь Пагиря не припинить радувати своїх шанувальників добротною друкованою продукцією.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати