Нагадуємо громадськості, йдеться про ділянку в санітарно-захисній зоні промислового заводу «Гроклін-Карпати» біля Боздоського парку на Слов’янській набережній в мікрорайоні «Боздош», яку Ужгородський міськрайонний суд повернув громаді як незаконно відчужену. Однак, апеляційний суд скасував таке рішення суду 1-ї інстанції, бо родина його голови, Ганни Фазикош, отримала 3 ділянки на тій же скандальній «замінованій» сесії 9 листопада 2015 року із тими же порушеннями генплану, що і дана.
Як пояснили нам в обласній прокуратурі, у них наявний висновок ГПУ, згідно з яким генеральна прокуратура не вбачає підстав для касаційного оскарження рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 30.05.2017 в справі №308/8048/16-ц.
При цьому самого висновок ГПУ представникам громади не показують. Відповідно, є всі підстави взагалі сумніватися в існуванні цього документа.
Тобто, з подачі прокуратури Закарпатської області ми маємо розуміти головний правоохоронний орган країни так, що земля не є основним національним багатством і не перебуває під особливою охороною держави? Що кошти, витрачені місцевою прокуратурою за подачу позову, принципову позицію та забезпечення представництва в місцевих судах, є марними? Що Ужгородський міськрайсуд 23 грудня 2016 р. виніс завідомо неправосудне рішення і в нас вже не діють десятки норм чинного земельного і містобудівного законодавства, якими визначено, що надання, використання і забудова земельних ділянок здійснюється виключно на підставі генплану міста та іншої містобудівної документації? Чи, можливо, київські правники, що служать в ГПУ, на відміну від ужгородських, користуються іншими редакціями законів України і їх дипломи надають їм право тлумачити всупереч чинних норм права і здоровому глузду?
Враховуючи, що такі ганебні явища ми спостерігаємо в період святкування чергової річниці Конституції України, це не тільки обурює патріотичні організації та правозахисну спільноту краю, а й є свідченням прямого нехтування приписами статті 14 Основного Закону та ставить під загрозу довіру до правоохоронних органів в цілому.
Оскільки це не перший випадок, коли прокуратура "зливає" справи та інтереси держави на етапі касаційного оскарження, розмінюючи інтереси нашої громади на приватні, нами на упередження було подано касаційну скаргу від мешканця Ужгорода як третьої особи з метою повернення даної "віджатої" земельної ділянки назад в комунальну власність міста.
