"Буковель" — чорна пляма у Карпатах?

Одні їдуть у Карпати, щоб отримати чергову порцію адреналіну, інші не шкодують грошви на придбання у горах землі. Її вартість різко посунули догори. Якщо біля підніжжя Яблуницького перевалу, у Татарові, "сотка" коштує 7-10 тисяч "зелених", то вище - у Яблуниці, наприклад, -і до 20 "штук" ар сягає, а у Поляниці, зовсім неподалік від "Буковелю", за таке задоволення треба викласти 35-40 тисяч доларів. Новоспечені товстосуми грошей не шкодують. Треба ж бути якнайближче до тіла, даруйте, гаранта любого В.Ющенка. Він теж часто навідується сюди.

- Не життя тут у вас, - кажу своєму приятелеві з Татарова, - а справжнісінький рай. І краса гір, і туристів море. Лиш встигай заробляти добрий гріш.

- А най його шлях трафит, - відказує той, - з таким раєм. Та цей "Буковель"- чорна пляма у наших горах.

Та що він верзе? Але ми йдемо на гору Діл. Слава тобі, Боже, якось і я видрався. А звідти видно "Буковель" як на долоні. Не така вже й захоплююча картина. Нижче, біля підніжжя комплексу, казна-що накоїли. Глибокі рови та ями. Або лінія фронту тут проходила, або били сюди найважчі гармати. І зовсім недавно.

Мій провідник Юрко з гіркотою у голосі оповідає, що кілька років тому тут можна було зустріти безліч любителів "тихого полювання" - збирачів грибів. Приїжджали з Івано-Франківська, Коломиї, Буковини, Закарпаття, Львівщини. Афинників-кущів було-було. Нині тут не те, що не проїдеш, а й не пройдеш. Глибоченні ями, лісові завали. Дерева повирубували перед тим, як будувати почали комплекс, постягували як-небудь додолу, завантажили у вагони. А там - і трава не рости... Пні одні зосталися. Звідси - і повені, і до ґрунтових зсувів не так уже й далеко.

Юрко обурений. Хто лише не порядкував у його Карпатах. І поляки, і австріяки, і москалі... А найбільше напаскудили у горах нинішні ґазди. Гейби українського розливу. Та чи українського?

Багато чого оповів тоді Юрко, і про ті безглузді фейєрверки-салюти, котрі злітають над горами та вибухають. Звірину так перелякали, що дременула звідсіля світ за очі. Аж на Чорногірському масиві опинилася. Коло гори Піп-Іван. Там поки що тиша, спокій і благодать.

Щезла з верхів'я Пруту, потоків і потічків риба. Не вижити їй там. У воду постійно потрапляють усякі автомобільні відходи. Королівська риба - форель - першою показала чорні цятки любителям її споживати. Вдарили струги дружно хвостами і попливли ще вище. Це ті, котрі вижили. Були й такі, які поспливали мертві догори черевом.

- Що ж ти, чоловіче, - вдаю, що дивуюся, - лишень одне погане вишукуєш. Таж коли ліс рубають, то й тріски летять. Диви, який красень комплекс! Певно, багато хто з ваших має там добру роботу?

- Помиляєшся, - каже Юрко. -Легше верблюдові крізь вушко голки пропхатися, ніж моїм землякам потрапити туди на роботу. Приймають як не з Коломиї, то з Івано-Франківська.

... Яремчанський край, як і всі Карпати, красивий, неповторний. З давніх давен манить, кличе до себе. Нині тут справжній будівельний бум.

Виростають, наче гриби після рясного дощу, котеджі, вілли. Палаци тут зводять персони, дуже приближені до гаранта. У Татарові, наприклад, "відгрохав" дачу, більше схожу на царський палац, Євген Червоненко. Навідався якось туди сільський голова Іван Микитюк. Мав надію, що господині - пані Червоненко - виділить кілька сотень гривень на потреби громади.

 - Та що ви, що ви? - стала вона відмахуватися. -У мене це кредит...

 Нічого не сказав голова. І що тут говорити?!

За кілька кілометрів від Татарова, неподалік Микуличина, мають дачі Віктор Ющенко, декотрі його соратники. Цікавому потрапити туди не так легко. Потрійний заслін виставили.

А тим часом, Татарівська середня школа чи не найбідніша на Прикарпатті. Коли І.Микитюка обрали сільським головою, він подарував школі комп'ютер. Згодом невідомі зловмисники його вкрали. А грошей на придбання захисного обладнання від злодіїв нема.

Понад рік тому жителі Татарова встановили на горі Хом'як високу статую Божої Матері. Вмонтували сонячні батареї. Нічної пори над Хом'яком ясно, як серед білого дня. Хтось із татарівців оповідав і про таке. Коли над "Буковелем" учиняється канонада, то на очах у Діви Марії з'являються страдницькі сльози. Від жалю це чи гніву?

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати