Як старі дерева підтримують гілками одне одного, так і літні люди почувають себе вкупі доти, поки вони разом...

Під акорди музики вечір відкрила куратор Марта Василівна.

...Людська осінь, як і природа, буває різною. В одних вона палахкотить розмаїттям барв, в інших - тихим бабиним літом, у третіх - суцільним присмерком, а то й нудьгою, яка пливе у прірву безнадії.

Але, перш ніж настане осінь, перш ніж зрадливо закапає сльоза і кривою цівкою побіжить по зморшках старості, перш ніж посивіє

коса і зовсім іншими стануть очі, бо колір із них кудись „утік", у кожного ще будуть весна і літо.

Весна, літо... І ось тихою ходою підступає осіння пора...

Як старі дерева підтримують гілками одне одного, так і літні люди почувають себе вкупі доти, поки вони разом. Серед

багатьох наших добрих символів-оберегів є батько і мати, бабуся і дідусь, чиєю любов'ю і вічною турботою ми завжди зігріті.

А чи завжди ми пам'ятаємо про них? Чи завжди платимо їм за це увагою? Своїми враженнями із студентами поділилися запрошені бабусі, матері Ганна Йосипівна Файт, Мар'яна Василівна Бомбушкар, Магдалина Іванівна Валько, Ганна Михайлівна Коцан, Анастасія Степанівна Лефтер.

А студенти — учасники заходу -Андрій Геровський, Вікторія Файт, Євгенія Легеза, Мирослава Цанько, Тетяна Гебеш, Марина Кориненко, Антоніна Пічкар, Михайло Віщак та інші торкнулися сердець присутніх своїми змістовними виступами. Затамувавши подих, заслухалися і ту-рянських коломийок, зіграних Юрієм Червеняком.

Задушевно прозвучали пісні „Чорнобривці", „Рідна мати моя", „Два кольори".

А під мелодію вальсу учасники спробували на мить повернути своїх матерів, бабусь, наставників у молоді літа.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати